У далекому 1990 році Він один з перших активно відгукнувся допомагати організації Пласт. Був глибоко обізнаний з історію цієї організації, бачив її важливість у справі виховання гідних українців.
Не шкодуючи власного часу та використовуючи свій авторитет, шукав для Пласту потрібних партнерів, меценатів та свідомих дрогобичан для залучення їх до приятелів Пласту. В короткий час навколо друга Ярослава Максимовича вже було до двох десятків зацікавлених в розвитку Пласту. Для нас, молодих виховників, така підтримка була життєво необхідною. Адже ми не мали ні потрібних приміщень, ні меблів, ні спорядження, пластові табори потребували значної матеріальної підтримки.
Енергія Ярослава Максимовича творила чудеса. Пласт отримував щораз краще приміщення, наше забезпечення дозволило вже у серпні 1991 року провести перший в Україні загальноукраїнський пластовий табір. У цьому є Його велика заслуга.
Запам’ятався мені друг, Ярослав Максимович, тим, що завжди був підтягнутий та акуратний. Його жарти були дотепними та інтелігентними. Він міг на пластовій мандрівці витягнути з наплічника пательню і приготувати неймовірно смачні гриби на вогні і всіх пригостити таким делікатесом власного приготування.
Згадуючи, з впевненістю можу сказати, що жив Ярослав Максимович відповідно до трьох головних обов’язків пластуна. Він свою вірність Богові переклав у служіння для інших, а свою відданість Україні – щирим сприянням Пласту. Він допомогу іншим вивів у сенс свого життя. Його інтелігентність, точність, корисність для інших демонстрували всім навколо цілісність його характеру, який був кращим зразком дотримання пластового закону.
Ярослав Максимович не складав пластової присяги, але був і залишається для нас кращим прикладом пластуна. Сьогодні в скорботі, уявно, перед сотнями дрогобицьких пластунів, в’яжу йому пластову хустку і зі світлими спогадами проводжаю на Вічну Ватру.
Пластовий сеньйор Святослав Сурма,
співзасновник відродженого Пласту у Дрогобичі.
Дрогобич, 4 лютого 2015 р.
