Державний прихисток для ветерана АТО

Американський досвід.

У Сполучених Штатах Америки є ціле міністерство, яке займається потребами ветеранів. Воно діє з 1989 року. Міністерство у справах ветеранів США є другим за кількістю персоналу серед інших центральних органів виконавчої влади і налічує 312 841 тис. працівників та має бюджет понад 115 млрд. доларів.

На своєму балансі Міністерство утримує 153 шпиталів, 895 поліклінік та 125 цвинтарів.

Американські ветерани, за офіційними оцінками, є найбільш соціально захищена група населення.

Тим часом в Україні.

На сьогоднішній день Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції виконує програми з питань забезпечення протезування та отезування; здійснення заходів щодо надання соціальної та психологічної допомоги; забезпеченням житлом осіб, які безпосередньо брали учать в АТО; заходи з психологічної реабілітації; забезпечення постраждалих учасників АТО санаторно-курортним лікуванням, заходи з соціальної та професійної адаптації (крім осіб звільнених у запас або у відставку), фінансова підтримка громадських об’єднань ветеранів та інвалідів. І це не тільки питання учасників бойових дій в АТО. В Україні велика кількість ветеранів Другої світової війни, Афганістану, регіональних конфліктів та інших локальних війн.

Служба комплексно підійшла до питання соціального захисту. Але, якщо заглибитись у внутрішні механізми виконання вищеперелічиних програм стає зрозуміло, що Служба немає власних важелів впливу на соціальні виклики сьогодення.

У першу чергу, це проявляється у швидкості виконання роботи. Вона дуже низька. Будь-яке рішення Служби повинно візуватися Міністерством Соціальної політики, оскільки Служба є по суті підрозділом цього органу виконавчої влади.

У другу чергу, це фінансування. По тій причині, що Служба не є головним розпорядником коштів, вона не може сама розпоряджатися їх використанням – необхідно, знов таки, рішення Мінсоцполітики.

І це тільки дві разючі проблеми, які відразу «кидаються в очі». А об’єднує їх обмеження в діях.

Тому Службу треба реорганізовувати в Міністерство у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Здавалося б, множити держапарат не логічно, ірраціонально та дорого, але у нашому випадку необхідно. І ніхто не каже, що потрібно величезний штат як в американців, просто необхідно дати більше «волі» такому органу, аби його функціональність збільшилась.

У час відкритої агресії, яка, чомусь, до цього часу має назву «АТО», потрібно діяти оперативно. Держава повинна захищати тих хто захищає нас усіх. Ганебно, коли наші захисники простоюють у чергах, не можуть добитися нормального медичного обслуговування та путаються, через масову бюрократію, у тому, що їм належить по закону.

У випадку, якщо ситуація не зміниться, нас чекає соціальний вибух. Одна справа коли на вулицю виходять хлопці з коктейлем молотова та транспарантом в руках, а інша, коли на вулицю виходять люди, які «понюхали пороху».

Ціна такої реформи буде дуже мала у порівнянні з тим, що може статись якщо її не провести.

Автор: Співголова Громадської спілки "Платформа Громадянської Солідарності - Мир та Народовладдя", генерал-полковник Віктор Палій

Фото: http://replyua.net.ua/