Колись заможні дрогобичани жертвували для міста і міщан частку своїх коштів

Колись заможні дрогобичани (до приходу дикунів-"визволителів") жертвували для міста і міщан частку своїх коштів. Лікар Броніслав Козловський за власні кошти збудував для дрогобичан лікарню на 125 місць (тепер - онкодиспансер); Ілля Ольховий насадив у місті магнолії та інші дерева, а у багатьох маєтках - розкішні розарії; колишній міський голова Дрогобича Раймонд Ярош став співзасновником (меценатом) курортного міста Трускавця... Таких прикладів в історії побудови Дрогобича можна навести багато, і навіть якщо пан щось будував для себе, то робив це надійно, красиво і зі смаком - для майбутніх поколінь. І кожен розумів, що ніщо здобуте чи створене власними руками не забере з собою у могилу, так само як і не починав розбудовувати місто чи щось жертвувати для міщан перед виборами.
Минуло століття, і дрогобичани у своїй більшості змінилися. Ми це отримали задарма. Варварське ставлення до рідного міста - ось що демонструють як його керівники, так і деякі homo sapiens. Скажімо, кована огорожа біля діючого дитсадка "Волошка" на вул. Пилипа Орлика, 8 у центрі Дрогобича комусь дуже муляє око. Замість занести її в реєстр місцевої історичної спадщини, яка передалася нам від Ефроіма (Ефраїма) Лєбера, влада віддала її на поталу дикунам. Зрозуміло, що фігурні елементи (піки) на огорожі за день не порізали - для цього був потрібен час. І кому вони так конче були потрібні? Хіба купець настільки принизився, що поскупився замовити нові піки вартістю від 4 до 10 грн?
Що задарма - то не цінується. Не можу забути, як за вказівкою деяких "патріотів" були знищені фрески в костелі Святого Варфоломія у Дрогобичі. Питається: навіщо давати розпорядження щодо тих речей, у сфері яких керівник - дилетант? Зрештою, подібних прикладів можна навести доста, але обурює те, що такі речі відбуваються у Дрогобичі постійно і тепер. 
Ось таких керівників обираємо собі: недолугих, байдужих, екзальтованих... примітивних. Значить, ми - самі такі?