Приблизно така ж ситуація з гарним колись куточком, невеличким парком на нинішній Шевченка, що розташований поблизу колишньої вілли (будинку) легендарного нашого бургомістра Раймунда Яроша…

Коли будівлю колишнього палацу школяру передали університету, то надали лише частину землі між двома корпусами сьогоднішнього біологічного факультету. Решта ж території ніби й належить місту, та ніхто тією ділянкою не опікується, обранці ж наші вже не раз намагалися ту земельку «сплавити» за непогані грошенята чи дозволити – всупереч здоровому глузду – спорудити тут багатоповерхівку. Те, що така афера зруйнувала б найкращу пам’ятку віденської сецесії в місті, жодного «патріота», звісно не цікавило ні тоді, ні тепер мало хвилює тих, хто «вершить» наші з вами та міста долі…

Хоча вілла й земля довкола є невіддільними одне від одного (щоправда, вже якийсь сусід-спритник «відтяпав»  кавалочок терену й заліз на громадську землю парканом (страшенно потворним, до речі) свого обійстя та ще й сміття будівельне по собі залишив…

То ж який вихід? Біологи та екологи Франкового вишу ініціюють створення в цьому місці міського дендропарку.

Як розповіла нам декан біологічного факультет кут Світлана Волошанська, нині в вечірню пору, коли припиняються заняття, територія цього парку (який давно уже як парк не виглядає) стає прохідним двором. Як наслідок – пляшки, «противники» дітей, шприци навіть, сміття невідомого походження тощо. Студенти та викладачі щовесни вже три роки поспіль прибирають цю територію, наводять лад. Ось і невдовзі збираються провести чергову толоку. А паралельно вже ректор скерувала листа з проханням передачі парку , що фактично є територіє колишнього будинку Раймунда Яроша (без права зміни призначення) під облаштування дендропарку. Те, що це можливо, стверджує і інформація головного архітектора міста Ігоря Петранича, нещодавно надана доценту Світлані Волошанській: «намічена земельна ділянка орієнтовною площею 0,45 га на вулиці Шевченка, 23, згідно з Планом зонування міста Дрогобича знаходиться в зоні ділової, громадської діяльності (Г-2) та може бути відведена для створення на цій території дендропарку для загальноміського користування та екологічно-просвітницької роботи».

Як зазначає доцент катедри  екології та географії Мирон Цайтлер, створення дендропарку у Дрогобичі відповідало б і європейським прагненням України, адже зараз у світі багато уваги надають програмам сталого розвитку, які включають в себе  і екологізацію освіти. Й тут, звісно, стати у пригоді зможе дендропарк, котрий служитиме не лише – з просвітницькою метою –  не лише тим, хто вчиться на біологічному, але й для наших школярів.

Принагідно зазначимо, що в наприкінці минулого року Колегія Міністерства освіти та науки ухвалило Рішення «Про екологізацію освіти з метою підготовки фахівців для сталого розвитку» То ж і тут дендропарк може бути своєрідним навчальним «полігоном».

Є й ще один аспект. Останнім часом, і це вже стає помітним, в місті від розмов про туризм переходять до справи. Подорожні, котрі приїздять до нас сецесійну пам’ятку – віллу Яроша – не оминають. Тож якби тут ще й денно парку булло створено, це теж привабило би візитерів.

Класик казав, що людей псує квартирне питання. Та чи не більше псує багатьох, особливо тих, хто «в темі», питання земельне. Та чи варто задля примарного (й навряд чи громадського) хосену втратити в місті ще одну зелену зону й можливу оазу просвіти, відпочинку, не засміченого естетичного довкілля…

Нині мало що залишилося в парку, та все ж ростуть червонокнижні підсніжники. Якщо ж з’явиться дендропарк, запевняють Світлана Волошанська та Мирон Цайтлер, ростиме тут і шовкова косиця (едельвейс), і ката дрогобицькі катальпи, й багато ще чого.

Підтримують ідею і готові надати допомогу в створенні парку дрогобицькі воїни афганці, є декілька підприємців, котрі теж готові долучитися до справи. Сприяти в реалізації ідеї мають намір і бельгійські партнери біологічного факультету ДДПУ імені Івана Франка.

Та все залежить навіть не стільки від того, яке рішення ухвалить влада та депутати, а від того, як до ідеї появи у Дрогобичі дендропарку поставиться громада.

Тож чекаємо на ваші думки та пропозиції, краяни.

 Леонід Гольберг

Світлини автора