Жені Костюку було уже 19. Він уже три роки боронив Україну. Спершу на Майдані. Потім добровольцем

у Вінниці попрощались і провели в останню путь ВОЇНА. Він не величезний і кремезни, у нього не було кіношної амуніції і не було багато сучасної зброї, яка миттю могла знищити усіх ворогів. 
Він - 19-річний хлопчина Женя Костюк. Шльоцик - так його називали ще у Вінниці. Так до нього звертались уже на фронті. 
- Та як пішов на війну? Давайте чесно говорити: утік, - каже дід Жені. - Сказав, що він уже дорослий і сам приймає рішення.
Ми - ВОЇН??. Сказав Сергій, друг Жені, теж юний хлопчина, боєць ДУКу. Цією короткою фразою він відповів на моє запитання, чи якось їх, таких малих, оберігали на війні старші за віком побратими.
- Ми - ВОЇН??, ми не малі і не діти.
Жені Костюку було уже 19. Він уже три роки боронив Україну. Спершу на Майдані. Потім добровольцем у батальйоні ОУН. Потім - у ДУКу. Женя підірвався на розтяжці. Його побратим і досі не розуміє, як це могло статися - розтяжка вибухнула попереду. Женя до неї не встиг підійти. 
- А як так могло статися?
-Навіть не знаю.
Мабуть, ніхто з дорослих не дасть чіткої відповіді, що ці 19-річні хлопці роблять на цій війні. Зате ці юні ВОЇН?? для себе усвідомили, чому вони там. Інакше б їх там не було. Інакше б вони там не гинули.
Женя не мав статусу УБД чи учасника АТО (як там він правильно називається). Після першої контузії дід йому сказав, що певне треба було б оформили. Хлопчина відповів, що його товаришів з пораненнями поклали у шпиталь, є такі, що загинули. А у нього тільки кров вухами пішла... 
Сьогодні Женю його побратими пронесли на руках від Плеяди, де з ним прощалися, по Хмельницькому шосе і Соборній. Сьогодні вінничани, які бачили похоронну процесію, згадали, що в Україні - війна. Не АТО, не "ситуція на Сході" держави, а справжня війна - де гинуть. Де віддають своє життя 19-річні діти за наше з вами мирне тут життя.