2016-07-01 19:54:09
Ми разом йшли у бій… зійшовши з лісосмуги
Я зрілий вже боєць, а він як волонтер
Тягнули на собі війни важкі потуги
Над нами зависав старий гелікоптер.
Ми разом йшли у бій… здолавши мінне поле
Ми танкову броню рознесли в пух і прах.
Ділили хліб на двох, питво і дрібку солі
Й жахіття лихоліть вкарбоване в серцях.
Чужі серед своїх в АТО ми стали друзі
В душі переплелись сто дум і сто доріг.
Щоб волею міцні, щоб духом були дужі
Нам вітер надіслав – карпатський оберіг.
Ми разом йшли у бій… за крок до перемоги
Один бронежилет, один гранатомет.
Обвуглена земля, ні стежки, ні дороги
Лиш курява кругом, густіша за цемент.
Ми разом йшли у бій… з останніх сил тримався
Приборкав, переміг незримий біль і страх
Та раптом друг присів, упав і не піднявся
Обірване життя застигло на очах.
О, що мені сказати, промовити дружині
В якої на руках росте маленький син?
О, Боже, не мовчи, крізь шквал вогню та диму
Ми разом йшли, чому вернувся я – один?!
Юрій Гарник
джерело: автор
