2017-02-26 17:08:04
Юрій Гарник
***
Яка в тобі Божественності сила –
Вина міцного зоряний напій.
Ти так мене цілунками сп’янила,
Що я вже твій.
До віку буду твій.
***
Через пристрасть твою –
Запальну, запальну
Я не спав і не сплю
І навряд чи засну.
***
Дойду, добіжу, долечу
Сховаюсь від вітру й дощу
Хай осені плин відійде
А там, що буде, то буде.
Дойду, добіжу, долечу
Любові нап’юсь досхочу,
Як яблуня буде цвісти,
Якщо в тім саду будеш ти.
***
Весни магнолія цвіте:
Так пишно, зоряно, так ніжно.
Картаю доленьку за те, -
Що ми зустрілися так пізно.
***
Мені важливо знати це –
Чи дійсно любиш ти мене,
Дай відповідь, скажи мені
Єдине слово – так, чи ні.
Твоє мовчання зрозумів
Не треба сліз, не треба слів,
Нема вогню, нема вогню
Це лише я тебе люблю.
***
Вже холодні і ранки і ночі
Туманіють поля і луги
Я дивлюсь в твої карії очі
В них ні літа нема, ні весни.
Лиш мінорні пісні стоголосі,
Що так стрімко знялись в небокрай
Не пускай в своє серденько осінь
Не пускай, я прошу, не пускай.
***
Сформований, мене вже не змінити,
Цей факт підтвердить небо голубе.
Забути, розлюбити, відпустити
Кого завгодно, тільки не тебе.
***
Пробач мені, що ти не перша,
Що вже не ті в очах вогні,
О, цвіту білого черешня
Пробач за осені пісні.
Що падолистом вкрились трави,
Не чути голосу трембіт.
Пробач, що зранку до заграви
Мене п’янить твій медоцвіт.
Що я без всяких застережень
Плекаю трепетну красу,
Бо на любов нема обмежень,
Нема обмежень на весну.
І я щасливий безперечно
За літа зоряну ходу,
Що цвіту білого черешня
Палахкотить в моїм саду.
***
Вже соняшник на захід похилився.
Закінчилась пора золотожнив.
А я іще любові не напився,
А я іще по суті і не жив.
джерело: автор