Гра смерті “Синій кит” проявилась на Дрогобиччині

Впродовж останнього часу простори інтернету заполонила інформація про діяльність груп смерті під назвою “Синій кит”. Вкоренившись в Росії ця смертельно небезпечна гра поширилась і на теренах України. І поки ми продовжуємо закривати очі та вдавати, що це – далека від нас проблема, вона потроху забирає і наших дітей.

Яскравий приклад цьому – спроба самогубства юного стебничанина, який вчора серед білого дня намагався кинутись з даху дев’ятиповерхівки. Цю картину спостерігали чимало стебничан, мешканців сусідніх будинків, перехожих, які зібрались в натовп під будинком. Близько години хлопчина сидів на даху, його довго вмовляли не чинити самогубства та відійти від краю будинку.

На щастя все закінчилось добре, – спільними зусиллями рятувальників, поліції, представників влади та громади хлопчика зняли з даху. За попередніми даними, він був учасником групи “Синій кит” у соцмережі Вконтакті. Про це свідчили і очевидці події, – підлітки, які знали його особисто.

Сім’я у хлопця цілком звичайна, без натяків на алкоголізм чи наркоманію. Однак контакт між батьками та сином мабуть був втрачений, – оскільки він наважився на такі кардинальні страшні кроки…

Нагадаю, “Синій кит” – група смерті в соцмережі. Її суть полягає в тому, що учасник за 50 днів повинен пройти гру, – реальну та небезпечну, фіналом якої є самогубство. Перші завдання доволі прості та безобідні – прокинутись в 04.00 ранку, намалювати кита і т.д. Згодом – більш серйозні – причинити біль комусь із рідних, собі – нанести малюнок лезом собі на тілі. Потім – пробігти за крок від смерті – перед потягом чи автомобілем, що мчить на шаленій швидкості. Всі дії потрібно фільмувати на камеру, а дії дітей курують куратори групи, даючи нові завдання. Останнім, 50-м завданням є вчинити собі самогубство.

Якщо діти відмовляються їх шантажують тим, що знають їхню ІР- адресу, що знайдуть їхній дім і тоді загинуть їх рідні. Однозначним є той факт, що в групах смерті працюють психологи, які здатні впливати на ще слабку психіку дітей. Підлітків зомбують, ними маніпулюють, підштовхуючи їх до самогубства.

Найстрашнішим є те, що більшість учасників таких груп смерті починають гру просто з цікавості. А потім – вже не можуть її полишити. Наслідки бувають плачевними і далеко не завжди вдається врятувати тих дітей, які дійшли до останніх завдань гри. І навіть врятувавши – їх потрібно ще довго витягувати з психологічної прірви, в якій вони перебувають.

Учасниками груп смерті стають необов’язково діти з непорядних сімей. Від такого не застрахований ніхто. Адже в час, коли більшість дорослих весь час проводять за роботою, в погоні за заробітком, щоб забезпечити сім’ю, – діти пропадають в комп’ютерах, гаджетах, просиджують час в соцмережах. Люди втрачають контакт між собою, батьки втрачають контакт зі своїми дітьми, перестають розуміти одні одних. Діти не відчувають підтримки, не вміють розповідати про свої проблеми дорослим, бояться того, що їх не зрозуміють.

Всі ці проблеми зараз дуже гостро постають в суспільстві. Вони не є проблемами окремих сімей чи родин, – це наслідок загальних недопрацювань та невміння спілкуватись. Коли людині чи тим паче дитині бракує уваги, спілкування, розуміння в реальному світі, – вона неодмінно шукатиме його в віртуальному, – там, де все простіше, де нема обмежень, де легко знайти спільну мову та однодумців. Однак – в цьому вже є великий ризик не просто втратити контакт, але й втратити саму дитину, як це відбувається зараз із тими, хто з тих чи інших обставин потрапив до груп смерті.

Тому, будьмо уважнішими до своїх дітей. Приділяймо їм час, контактуймо, спілкуймось, підтримуймо їх. Стежмо за тим, чим вони живуть та що роблять в інтернет-мережі. Робімо це зараз, бо потім може бути надто пізно…

Ніна ФЕДЬКО