2018-05-14 13:14:34
Ми діти Франка
Ми діти Франка і Шевченка,
Карпат незрадливі діти,
Тому в Київськім небі
Відлунюють нам трембіти.
Наша віра в душі не вмерла,
Хоч лютує нащадок Батиїв.
Сила духу, як горда Говерла,
Підносить до неба Київ.
Ми не мстиві, але затяті,
Вірність краю – життя окраса.
Буде вічно у нашій хаті
Вічно жити мова Тараса.
В стольнім граді ми не ізгої,
Все тут наше – і свята й тризни.
Ми володарі сильної зброї,
Що зветься любов до Вітчизни.
Петро Осадчук
джерело: власне