Нафтуся Помірецького родовища - новітні порівняльні дослідження

Важлива інформація, якою не можу не поділитися з шановними читачами газети "Гомін Галичини", отож, до вашої уваги - сучасні порівняльні дослідження  унікальних властивостей води "Нафтуся" Трускавецького і Помірецького родовищ: https://protruskavets.org.ua/u-korolevy-naftusi-poyavylasya-hidna-supernytsya/ Побачила світ наукова монографія українсько-польського колективу авторів (Сидорук Н.О., Чебаненко О.І., Попович І.Л., Жуков В.А.) під назвою «Порівняльне дослідження фізіологічної активності води Нафтуся Трускавецького і Помірецького родовищ». (Київ, видавництво «ЮНЕСКО-СОЦІО», 2017 р.). В ній автори на основі проведених широкомасштабних експериментальних і клінічних досліджень переконливо довели, що вода Нафтуся із свердловини Помірецького родовища, відкрита ще у 1986 р. і розконсервована в 2014 р., в цілому нічим не поступається у лікувальних властивостях загальновизнаній королеві Нафтусі Трускавецькій, а за деякими параметрами навіть перевершує її. Вашій увазі пропонуємо повний текст монографії. УкрНДІ медицини транспорту МОЗ України ПрАТ “СГК “Дніпро-Бескид” Університет ім. Миколая Коперніка, То рунь, Польща Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України Сидорук Н.О., Чебаненко О.І., Попович І.Л., Жуков В.А. «Порівняльне дослідження фізіологічної активності води Нафтуся Трускавецького і Помірецького родовищ». (Київ, видавництво «ЮНЕСКО-СОЦІО», 2017 р.). УДК 615.327(477.83):616.45-001.1/3]-092.4/9 ББК Рецензенти: РОГОВ??Й Ю.Є., д.м.н., проф., зав. каф. патологічної фізіології Буковинського державного медичного університету МОЗ України; КУШНІР І.Г., д.м.н., проф., проф. каф. практичної психології Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича МОН України Видання рекомендоване до друку Вченою Радою УкрНДІ Медицини транспорту МОЗ України (протокол №7 від 28.09.2017 р) Присвячується 70-річчю Президента товариства патофізіологів України, автора концепції саногенезу як теоретичної основи медичної реабілітації Анатолія Івановича Гоженка з вдячністю за підтримку Трускавецької наукової школи бальнеології Сидорук Н.О., Чебаненко О.І., Попович І.Л., Жуков В.А. Порівняльне дослідження фізіологічної активності води Нафтуся Трускавецького і Помірецького родовищ. Київ: ЮНЕСКО-СОЦІО, 2017.-216 с. ISBN 9781387447282 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.1117097 В монографії приведені результати порівняльних експериментальних і клініко-фізіологічних досліджень фізіологічної активності води Нафтуся Трускавецького і Помірецького родовищ, проведених в руслі концепції триєдиного нейроендокринно-імунного комплексу і ксенобіотико-мікробної адаптогенної теорії механізму її цілющої дії. Для спеціалістів медичної реабілітації, ендокринологів, імунологів, патофізіологів. © Сидорук Н.О., 2017 © Чебаненко О.І., 2017 © Попович І.Л., 2017 © Жуков В.А., 2017 © УкрНДІ Медицини транспорту, 2017 © Університет ім. Ніколая Коперніка, 2017 © Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця, 2017 210 p. Number of characters: 407 000 (with abstracts). Number of images: 49 x 1000 characters (lump sum) = 49 000 characters. Total: Number of characters: 456 000 (with abstracts, summaries and graphics) = 11,4 sheet publications. Annotation Sydoruk NO, Chebanenko OI, Popovych IL, Zukow W. Comparative investigation of physiological activity of water Naftussya from Truskavets’ and Pomyarky deposits. Kyiv: UNESCO-SOCIO, 2017: 216 p. ISBN 9781387447282 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.1117097 The monography is devoted to studying the influence of bioactive water Naftussya as natural adaptogen on pathogenic and sanogenic manifestations of stress. In an experiment on rats of both sexes showed that preventive weekly consumption Naftussya as Truskavets’ and Pomyarky deposits minimizes caused by acute immobilization cold stress erosive and ulcerative damages of gastric mucosa and pathogenic changes in 10 parameters of neuroendocrine-immune complex and metabolism and prevents abnormalities yet 5 indicators, but does not affect post stressory pathogenic deviation 7 other parameters. However, bioactive water Naftussya increases or initiates compensatory and sanogene effects of stress, aimed at enhancing the antimicrobial protection. In clinical-physiological monitoring of individuals of both sexes with dysfunction of neuro-endocrine-immune complex as a manifestation of chronic stress found that weekly consumption Naftussya normalizes initially raised: Baevskiy’s activity of regulatory systems index, markers as sympathetic and vagal tone as well as testosterone in women, while initially normal levels of testosterone in men falls into the bottom zone rules. Lowering within the standards area also found on triiodothyronine. On the other hand, found a slight increase in the normal levels of aldosterone and post occlusive systolic blood pressure reactivity as well as tend to increase within the low reactive anxiety. Regarding the parameters of quantitative electroencephalography first discovered normalizing increase initially reduced spectral power density (SPD) α-rhythm in loci T6, P4 and F7, increase in the normal modal frequency β-rhythm and further enhance SPD θ-rhythm in the locus T5. On the other hand, showed a reduction in the initial normal SPD β-rhythm in locus O2 and further reduce its in locus P4. In addition, there was left-sided lateralization initially symmetric α-rhythm. Regarding the immune status for the first time found that Naftussya significantly increases to normal the reduced options phagocytosis by neutrophils of blood as gram-positive and gram-negative bacteria. This increased initially normal levels of T-killers and “active” T-lymphocytes, normalized reduced levels of circulating immune complexes and increased levels of immunoglobulins M and A, and elevated levels of natural killer cells to continue growing. In general, the effect on the neuroendocrine-immune complex is physiologically favorable. Among the metabolic parameters discovered that Naftussya increases within the normal plasma levels of chloride and sodium, normalizes low levels of bicarbonate and reduces in the normal levels of potassium and phosphates. Urinary excretion of sodium and chloride increases while of uric acid decreases which lowers its concentration, as the concentration of phosphates. Increased lithogeniciti index of urine normalized. Reduced levels of triacylglycerides increases, while decreases in the normal level of cholesterol in low-density lipoprotein composition. Among the biophysical parameters first detected increase in the normal conductivity acupuncture points Pg(ND) right, which represents the nervous system and increase electrokinetic index of buccal epithelium, indicating the “rejuvenation” of the body. For the first time identified changes in gas discharge visualization parameters, namely the elimination of asymmetries virtual chakras (second, third and first) and reducing excess energy of the first chakra. No significant differences between the effects water Naftussya both deposits were found. A comparative study of immediate effects in men with dysfunction of the neuro-endocrine-immune complex by discriminant analysis selected 38 indicators. In their totality the complex conditions in the basal period and after 1,5 hours after consuming the control waters (distilled, from the well and filtered water) and waters Naftussya (from Pomyarky, Truskavets’ and Skhidnytsya deposits) significantly differ, whereas no significant differences between control and basic water were found. Thus, the bioactive water Naftussya 1,5 h after ingestion causes changes in the neuro-endocrine-immune complex, different from both the initial level and the control. Received priority data about stress limiting effects of bioactive water Naftussya Pomyarky field in experiment on rats and its immediate and long-term effects on neuroendocrine-immune complex and water and electrolyte exchange in patients with dysfunction of the neuroendocrine-immune complexes together with known data of physical, chemical and bacteriological studies give reason to believe the water closest analogue of bioactive water Naftussya Truskavets’ deposit and recommend to include it in the balneologic arsenal spa Truskavets’. Key words: neuroendocrine-immune complex, stress, adaptation, bioactive water Naftussya. Сидорук Н.О., Чебаненко О.І., Попович І.Л., Жуков В.А. Порівняльне дослідження фізіологічної активності води Нафтуся Трускавецького і Помірецького родовищ. Київ: ЮНЕСКО-СОЦІО, 2017.-216 с. ISBN 9781387447282 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.1117097 Sydoruk NO, Chebanenko OI, Popovych IL, Zukow W. Comparative investigation of physiological activity of water Naftussya from Truskavets’ and Pomyarky deposits. Kyiv: UNESCO-SOCIO, 2017: 216 p. ISBN 9781387447282 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.1117097 216 p. Number of characters: 407 000 (with abstracts). Number of images: 49 x 1000 characters (lump sum) = 49 000 characters. Total: Number of characters: 456 000 (with abstracts, summaries and graphics) = 11,4 sheet publications. ISBN 9781387447282 Відомості про авторів Надія Олександрівна Сидорук Сидорук Надія Олександрівна, 1976 року народження, у 1993 році, після закінчення середньої школи №2 м. Трускавця зі срібною медаллю, працювала в ЗАТ “Дніпро-Бескід” молодшим медичним працівником. В цьому ж 1993 році вступила на медичний факультет Національного медичного університету імені О.О.Богомольця (м.Київ). Ще під час навчання прилучилась до наукових досліджень в студентських наукових гуртках, неодноразова брала участь у роботі наукових конференцій. У 1999 році закінчила НМУ ім. О.О.Богомольця за спеціальністю « Лікувальна справа» та здобула кваліфікацію лікаря. З 1999 по 2002 рік проходила інтернатуру за фахом “Офтальмологія” в обласному офтальмологічному травматологічному центрі КМКЛШМД та ЛНМУ ім. Д.Галицького, отримала сертифікат спеціаліста. Працювала на посадах лікаря-офтальмолога ЗАТ СГК “Дніпро-Бескид” м. Трускавець і комунальної 2-ої міської поліклініки м. Львова. В 2015 році була прикріпленна до УкрНДІ медицини транспорту для роботи над дисертацією на тему «Патофізіологія стреслімітуючих ефектів біоактивної води типу Нафтуся», яка була успішно захищена у вересні 2017 року у Буковинському Державному Медичному Університеті. За темою дисертації опубліковано 11 робіт, які й склали оригінальну основу пропонованої читачеві монографії. Олександр Іванович Чебаненко Голова правління ЗАТ «Санаторно-готельний комплекс «Дніпро-Бескид», член Ради Асоціації учених м.Трускавця, доктор медичних наук, професор, академік Європейської Академії проблем людини, заслужений лікар України, повний кавалер ордена «За заслуги» І, ІІ, ІІІ ст., ордена Князя Ярослава Мудрого, кавалер ордена «Знак пошани». Президентом Польщі нагороджений орденом Золотого Хреста «За заслуги». Автор монографій: «Вода Нафтуся і водно-сольовий обмін» (1997), «Бальнеофіторадіодефензологія» (2002), «Реабілітація захисно-пристосувальних систем на курорті Трускавець» (2004), «Бальзами на Чорнобильські рани» (2007), «Експереминтальна бальнеофітотерапія» (2008), «Вступ до інформаційної бальнеології» (2011), «Поліваріантність бальнеоефектів чинників курорту Трускавець та їх прогнозування» (2012), «Адаптогенна суть бальнеофітотерапії» (2013), «Таємниці живої води Нафтусі» (2014). Входить в десятку рейтингу «Бібліометрика української науки» в рубриці Google Scholar «Rehabilitation Therapy”: індекс Гірша 6. Ігор Львович Попович Народився 17.01.1957 р. в с. Шибалин Бережанського р-ну Тернопільської обл. в сім’ї інтелігентів. Після закінчення із відзнакою у 1979 р. Тернопільського медичного інституту, а у 1980 р. – інтернатури по педіатрії впродовж 1980-83 рр за розподілом працював лікарем Бережанського дитячого санаторію. У 1981 р. поступив у заочну аспірантуру Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України до академіка Сєркова Ф.Н., звідки у 1983 р. був скерований у розташований на курорті Трускавець відділ по вивченню механізмів фізіологічної дії мінеральних вод (надалі – лабораторія експериментальної бальнеології). Пройшов через усі щаблі наукової кар’єри: старший лаборант (1983), молодший науковий співробітник (1984-89 рр), науковий співробітник (1989-93 рр), старший науковий співробітник (1993-2000 рр), провідний науковий співробітник (2000-2010 рр), завідувач лабораторії (2010-2016 рр), а після її закриття – провідний науковий співробітник відділу імунофізіології. З 2008 р. за сумісництвом – консультант, а з 2017 р. – старший науковий співробітник Міжнародної клініки реабілітації. Громадські посади: голова Ради Асоціації учених міста Трускавця, науковий редактор журналу “Медична гідрологія та реабілітація”. Наукові відзнаки: Премія ім. О.О. Богомольця НАН України в галузі фізіології (1998), Премія ім. Теодора Торосєвича ЗАТ “Трускавецькурорт” (2000), Почесна Грамота Президії НАН України (2004). Автор 370 публікацій (індекс цитування Гірша: 17), в тому числі монографій: ”Физиологические основы лечебного действия воды Нафтуся” (1989), “Адаптогени і радіація” (1996), “Вода Нафтуся і водно-сольовий обмін” (1997), “Жовчогінна дія води Нафтуся” (1997), “Адреналінова міокардіодистрофія і реактивність організму” (1997), “Природа бальнеочинників води Нафтуся і суть її лікувально-профілактичної дії” (1999), “Біоактивна вода “Нафтуся” і шлунок” (2000), “Загальні адаптаційні реакції і резистентність організму ліквідаторів аварії на ЧАЕС” (2000), „Чорнобиль, імунітет, нирки” (2001), “Бальнеофіторадіодефензологія” (2002), “Актотропні ефекти бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець (2003), “Саногенетичні засади реабілітації на курорті Трускавець урологічних хворих чорнобильського контингенту“ (2003), “Фізіологічна активність сечової кислоти та її роль в механізмі дії води Нафтуся” (2004), “Реабілітація захисно-пристосувальних систем на курорті Трускавець” (2004), “Бальнеокардіоангіологія” (2005), “Чорнобиль, пристосувально-захисні системи, реабілітація” (2006), “Адаптогенна бальнеофітотерапія на курорті Трускавець” (2010), “Бальнео-гастроентерологія” (2011), “Вступ до інформаційної бальнеології” (2011), “Стреслімітуючий адаптогенний механізм біологічної та лікувальної активності води Нафтуся” (докторська дисертація, 2011), “Поліваріантність бальнеоефектів чинників курорту Трускавець та їх прогнозування” (2012), “Адаптогенна суть бальнеофітотерапії” (2013), “Біоактивна вода Нафтуся” (2014), ”Вегетотропні ефекти біоактивної води Нафтуся та їх нейроендокринно-імунний, метаболічний і гемодинамічний супроводи” (2014); “Вплив біоактивної води Нафтуся на щитовидну залозу та супутні зміни нейроендокринно-імунного комплексу” (2015); ”Біоактивна вода Нафтуся і нейроендокринно-імунний комплекс” (2015). i.popovych@ukr.net +38 067 3924873 Walery Żukow dr hab. med. Walery Żukow pracuję w Uniwersytecie Mikołaja Kopernika w Toruniu, Polska. Działalność naukowa i dydaktyczna. Z 2015 – nadal Współredaktor Naczelny Czasopisma Naukowego Journal of Education, Health and Sport (część B MNiSW 7 pkt.) Wydawca Uniwersytet Kazimierza Wielkiego w Bydgoszczy. Publikacji. 2 podręcznika akademickich z współautorami w j. Ang. z Patologii. 10 monografii z współautorami. 925 artykułów i rozdziałów w monografiach z współautorami, polowa z których w języku Angielskim w pismach naukowych i pracach zbiorowych. 42 współredagowanie prac zbiorowych. 10 recenzowanie monografii i prac zbiorowych. Działalność w towarzystwach naukowych. Z 1997 członek Polskiego Towarzystwa akupunktury w Warszawie. Z 2010 członek Towarzystwa Patofiziologów Ukrainy. E-mail: zukow@umk.pl Зміст ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ………………………………………………… 10 ВСТУП …………………………………………………………………..… 11 РОЗДІЛ 1. НЕЙРОЕНДОКР??ННО-ІМУНН??Й КОМПЛЕКС, СТРЕС, АДАПТОГЕН?? (огляд літератури) ………………………..…………. 13 РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ?? ТА МЕТОД?? ДОСЛІДЖЕННЯ …………. 65 РОЗДІЛ 3. ПАТОГЕННІ І САНОГЕННІ ЗМІН?? НЕЙРОЕНДОКР??ННО-ІМУННОГО КОМПЛЕКСУ І МЕТАБОЛІЗМУ, В??КЛ??КАНІ ГОСТР??М СТРЕСОМ ………..… 71 РОЗДІЛ 4. MOДУЛЮЮЧІ ЕФЕКТ?? БІОАКТ??ВНОЇ ВОД?? НАФТУСЯ НА НЕЙРОЕНДОКР??ННО-ІМУНН??Й КОМПЛЕКС І МЕТАБОЛІЗМ У ЩУРІВ, ПІДДАН??Х ГОСТРОМУ СТРЕСУ …… 83 РОЗДІЛ 5. МОДУЛЮЮЧІ ЕФЕКТ?? БІОАКТ??ВНОЇ ВОД?? НАФТУСЯ НА НЕЙРО-ЕНДОКР??ННУ ЛАНКУ АДАПТАЦІЇ У ОСІБ З Д??СФУНКЦІЄЮ НЕЙРОЕНДОКР??ННО-ІМУННОГО КОМПЛЕКСУ ……………………………………………………………. 97 РОЗДІЛ 6. ІМУНОМОДУЛЮЮЧІ ЕФЕКТ?? БІОАКТ??ВНОЇ ВОД?? НАФТУСЯ У ОСІБ З Д??СФУНКЦІЄЮ НЕЙРОЕНДОКР??ННО-ІМУННОГО КОМПЛЕКСУ ………………………. 115 РОЗДІЛ 7. ВПЛ??В БІОАКТ??ВНОЇ ВОД?? НАФТУСЯ НА ДЕЯКІ МЕТАБОЛІЧНІ І БІОФІЗ??ЧНІ ПОКАЗН??К?? У ОСІБ З Д??СФУНКЦІЄЮ НЕЙРОЕНДОКР??ННО-ІМУННОГО КОМПЛЕКСУ ………………………………………………………….. 125 РОЗДІЛ 8. ТЕРМІНОВІ ЕФЕКТ?? БІОАКТ??ВНОЇ ВОД?? НАФТУСЯ НА НЕЙРОЕДОКР??ННО-ІМУНН??Й КОМПЛЕКС У ОСІБ З ЙОГО Д??СФУНКЦІЄЮ ……………………………………. 139 ЗАКЛЮЧЕННЯ …………………………………………………..……. 157 В??СНОВК?? І ПРАКТ??ЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ …………………… 169 СП??СОК В??КОР??СТАН??Х ДЖЕРЕЛ ……………………………. 171 Перелік скорочень АлТ – аланінамінотрансфераза АсТ – аспартатамінотрансфераза БАВН – біоактивна вода Нафтуся ВРС – варіабельність ритму серця ЕЕГ – електроенцефалограма ЕКГ – електрокардіограма ЩСП – щільність спектральної потужності Вступ Мінеральні води є важливою складовою санаторно-курортного лікування та базуються на саногенних ефектах їх дії [Попович І.Л. та ін., 2003]. Поміж всіх мінеральних вод особливим механізмом володіють води типу Нафтуся завдяки їх органічному і мікробному компоненту. За багаторічну історію використання Нафтусі встановлено наявність специфічних патофізіологічних ефектів, в першу чергу на жовчовидільну та сечовидільну системи [Есипенко Б.Е., 1981; Яременко М.С. и др., 1989; Чебаненко О.І. та ін., 1997,1997а]. Але в останні роки розширені показання щодо використання Нафтусі та її аналогів [Івасівка С.В. та ін., 2007; Попович І.Л., 2011]. Україна володіє низкою родовищ біоактивної води Нафтуся, зосереджених на території Українських Карпат (Трускавець, Східниця, Шкло, Мражниця, Опака, Мізунь, Селятин тощо) і Поділля (Сатанів, Гусятин, Маків тощо). В 2015 р була розконсервована пробурена ще у 1986 р свердловина води Нафтуся в урочищі Помярки міста Трускавець. Підставою для включення води до типу “Нафтуся” є подібність фізико-хімічних показників, якісного і кількісного складу нафтоподібних органічних речовин і специфічної мікрофлори [Шестопалов В.М. и др., 1986; Яременко М.С. и др., 1989; Івасівка С.В. та ін., 1994, 1997; Дацько О.Р. та ін., 2008, 2011]. Відомо, що фізіологічно активними чинниками БАВН є її гіпотонічність, органічні нафтоподібні речовини (парафіни, моноолефіни, дієни, моноциклоолефіни, алкілбензоли, ефіри ароматичних кислот, алкілфеноли, карбонові кислоти, алкілнафталіни, поліароматичні вуглеводні, валовий вміст 10-20 мг/л) і автохтонні мікроорганізми (вуглеводніокислюючі, 60-500 клітин/мл, тіоновокислі, 10-40 кл/мл, сульфатредукуючі, 3-7 кл/мл) [Яременко М.С. и др., 1989; Івасівка С.В., 1994; Дацько О.Р. та ін., 2008; Попович І.Л., Івасівка С.В., 2009; Білас В.Р., Попович І.Л., 2009; Івасівка С.В. та ін., 2010; Попович І.Л., 2011]. Дотепер проводились порівняльні дослідження ефектів вод типу “Нафтуся” Трускавецького і Східницького родовищ лише на клінічні симптоми та виділення сечі і жовчі [Алєксєєв О.І. та ін., 1994,2013; Шимонко І.Т., 1987;2009] в рамках діуретично-холеретичної концепції механізму їх лікувальної дії у пацієнтів з хронічними урологічними і гастроентерологічними захворюваннями [Есипенко Б.Е., 1981; Чебаненко О.І. та ін., 1997,1997а; Попович І.Л., 2011]. Згідно ж з сучасною концепцією Поповича І.Л. [2011], стреслімітуючою адаптогенною за суттю і ксенобіотико-мікробною за природою, давно відомі термінові і курсові ефекти біоактивної води Нафтуся курорту Трускавець на діурез, екскрецію з сечею азотистих метаболітів і електролітів, холерез і холекінетику, шлункову і панкреатичну секрецію, гемодинаміку, а також запалення в сечовидільній і травній системах [Есипенко Б.Е., 1981; Балановський В.П. та ін., 1993; Алєксєєв О.І. та ін., 1994, 2013; Чебаненко О.І. та ін., 1997, 1997, 2012; Попович І.Л. та ін., 2000, 2005, 2014; Гумега М.Д. та ін., 2011; Вовчина Ю.В. та ін., 2013] є наслідком модуляції нейроендокринно-імунного комплексу. В рамках даної концепції вода Нафтуся Східницького родовища не вивчалась, а фізіологічна дія води Нафтуся Помірецького родовища не вивчалась взагалі. Отже, тема дослідження вельми актуальна. Мета даного дослідження – визначити патофізіологічні механізми стреслімітуючої дії, порівняти та виявити спільні риси у адаптогенних стреслімітуючих ефектах води Нафтуся Трускавецького, Помірецького і Східницького родовищ, які є основою її профілактичної лікувальної дії. Розділ 1 Нейроендокринно-імунний комплекс, стрес, адаптогени (огляд літератури) У підтримці гомеостазу беруть участь три регуляторні системи: нервова, ендокринна і імунна. Саме тісний і безперервний функціональний взаємозв’язок нервової, гормональної і імунної систем, який базується на існуванні загальних і однотипних рецепторних структур, зумовлює високу адаптаційну здатність організму [Акмаев ??.Г., 1996]. Взаємодії нервової і ендокринної систем в цьому процесі добре вивчені і стали основою для виділення самостійної області знань – нейроендокринології [Акмаев ??.Г., 1993]. Взаємодії нейроендокринної і імунної систем інтенсивно вивчаються і розглядаються як найбільш інтригуюча область сучасних досліджень – імунонейроендокринологія [Акмаев ??.Г., 1996; Markovich L., 2004]. Ще в 1993 р. Корнева Е.А. [] висунула гіпотезу про існування “єдиного імунно-нейро-ендокринного комплексу, який бере участь у забезпеченні постійності внутрішнього середовища організму”. Результати досліджень зв’язків термінових реакцій на неантигенні подразники (гіпоксія, холод, жара тощо) показників імунітету з показниками нейроендокринної регуляції підсумовані в монографії Коляды Т.??. и др. [1995]. Попович І.Л., ледь змінивши термін на “нейроендокринно-імунний комплекс” [2009], ініціював широкомасштабні дослідження термінових і довготривалих (курсових) впливів на нього біоактивної води Нафтуся, яка являє собою комбінацію неантигенних (органічні нафтоподібні речовини) і антигенних (автохтонна мікрофлора) подразників. Результати опубліковані у низці монографій [Попович І.Л., 2011; Попович І.Л. та ін., 2014; Чебаненко О.І. та ін., 2011; 2012; 2013; 2015; Козявкіна О.В. та ін., 2015] і численних статтях Трускавецької наукової школи бальнеології [], котрі викликали великий інтерес у фахівців і були визнані експертом як головний тренд останнього десятиліття в українській бальнеології [Портниченко А.Г., 2015]. Зупинимось детальніше на еволюції і деяких аспектах нейроендокринно-імунних взаємодій. Brittain R.W., Wiener N.I. [1985] традиційному погляду, що нервова і імунна системи функціонально незалежні (за винятком загальних стресорних ефектів і аутоімунних порушень нервової системи) протиставили погляд, що нервова система регулює активність імунної системи. Якщо це вірно, то можливо змінювати активність імунної системи шляхом павловських умов, зокрема умов інших фізіологічних процесів, підлеглих впливу автономної нервової системи або нейро-ендокринних субстанцій. Froelich C.J., Bankhurst A.D. [1984] констатували, що здатність ЦНС модулювати імунну реактивність отримує зростаючу увагу. Можливий механізм, що дозволяє ЦНС змінювати імунну систему, це вивільнення нейроендокринних і нейротрансміттерних поліпептидів у периферійну циркуляцію з наступною модуляцією функцій імуноцитів. Tecoma E.S., Huey L.Y. [1985] підсумували прогрес в галузі імунорегуляції центральною нервовою системою. Констатовано, що результати клінічних і експериментальних досліджень демонструють докази значної імуносупресії в станах психічного дистресу. Обговорено докази реципрокної модуляції імунної і нервової систем. Мультидисциплінарний інтерес у психонейроімунології прискорив швидкість дослідження механістичних деталей імунорегуляції і породив нові оцінки первазивних ефектів ментального статусу на фізіологічний гомеостаз. Stein M. et al. [1985] обговорили докази, що демонструють зв’язок між стресом і імунною функцією. Показано, що широка мережа зв’язків центральної нервової і ендокринної систем задіяна у модуляції імунної системи у відповіді на стресори. Cavagnaro J. [1986] заключив, що існує двосторонній зв’язок між ендокринною і імунною системами. Імунна реактивність об’єднує нервову, ендокринну і імунну системи. Таке інтегроване мікрооточення включає лімфоїдну клітину, нелімфоїдні клітини, холін- і адренергічні нейрони та їх нейро-гуморальні продукти, біоактивні субстанції, в тому числі цитокіни і лімфокіни, продуковані лімфоїдними і нелімфоїдними клітинами, гормони і нейропептиди, вивільнювані ендокринними залозами і регуляторними клітинами мозку, мембранні і інтрацелюлярні рецептори, котрі роблять можливими імунні зв’язки, іони, котрі задіяні у передачу інформації, і активність нервової системи, котра впливає на імунне мікрооточення. Нейроендокринні контури (цикли) складають лише один тип еферентної сполучної ланки між мозком і імунним компартментом. Автономна нервова система, через іннервацію багатьох периферійних тканин-мішеней по всьому тілу, може теж проявлятися як важлива сполучна ланка для імунної системи. Було висловлено думку, що хоча точні механізми нейро-ендокринно-імунних зв’язків ще повністю не визначені, очевидно, що такі взаємозв’язки існують. Peck R. [1987] констатував, що імунна і ендокринна системи впливають одна на одну через молекули і рецептори, розподілені між обидвома системами. Нейроендокринні гормони можуть діяти позитивно або негативно в регуляції активності макрофагів – ключових клітин імунної системи. Наприклад, АКТГ, соматостатин і субстанція Р (SP) здатні підвищувати цитотоксичність макрофагів стосовно туморних клітин. Однак, АКТГ і соматостатин, але не SP, можуть також блокувати тумороцидну активність макрофагів, індуковану рекомбінантним IF-γ – ненейроендокринним імуномодулюючим гормоном. Навпаки, SP підвищує тумороцидну активність, як незалежно від IF-γ, так і разом з ним. Нейротензин, α-ендорфін, β-ендорфін, мет-енкефалін, вазопресин не впливають на тумороцидну функцію ні per se, ні в комбіації з IF-γ. Субстанція Р, але не інші нейропептиди, суттєво підвищує долю макрофагів, здатних секретувати супероксид-аніони, що доказує можливий вплив на здатність макрофагів боротися з мікробною інфекцією. Отже, позитивна і негативна модуляція ефекторних функцій макрофагів може вносити вклад у вплив когнітивних стимулів при інфекції і неоплазії. Shanahan F., Anton P. [1988] розглянули докази нейроендокринної регуляції імунної системи. Вони включають клінічні дослідження впливу психологічного стресу на імунну функцію, прямі експерименти на тваринах, включаючи класичне Павловське кондиціонування імунної відповіді, модуляцію імунної функції in vitro хімічними месенджерами, як от нейропептидами, пошук рецепторів для нейропептидів на імуноцитах і демонстрації, що лімфоїдна тканина прямо іннервується. Секреторні продукти імунної системи, які включають інтерлейкіни і нейропептиди, можуть чинити вплив на нейро-ендокринну систему. Зв’язок між двома системами, отже, двосторонній. Підкреслено потенційну важливість нейро-пептидно-імуноцитної взаємодії в імунній системі інтестинальної слизової та обговорено її можливу участь у запальних захворюваннях. Endroczi E. [1989] вважав, що імунну систему можна назвати мобільним мозком, з огляду на її величезну інформаційну ємність і її реактивність на зміни хімічних сигналів довкілля. Підтримав погляд, що існує двосторонній зв’язок між нейроендокринною адаптаційною віссю і імунною системою. Стресорні гормони можуть змінювати імунну відповідь, а мононуклеарні клітини – продукувати фактори, які змінюють нейроендокринну регуляцію. Крім того, в моноцитах синтезуються прогормони, котрі можуть бути втягнені у регуляцію сигналізації між клітинами і у активацію ендокринної системи і функцій мозку. На думку Grossman Z. et al. [1992], поведінкове зумовлення змін в імунній реактивності є наріжним каменем концепції модуляції імунітету центральною нервовою системою. Механізми, що лежать в основі кондиціонуючих феноменів, незрозумілі. Автори акцентували увагу на розвитку теоретичної позиції, що базується на концепції фенотипної і функціональної адаптабільності лімфоїдних клітин. Вони передбачали, що ці клітини можуть навчатись поєднувати реактивність на антигени і інші “імуноактивні” агенти із реактивністю на сигнали, що виходять із ЦНС і передаються через нейроендокринні або автономні нервові канали. Нервові/ендокринні сигнали діють на імунну систему в поєднанні із імунологічними стимулами у спосіб, що веде до “зберігання” асоціації (пам’яті) цих двох видів стимулів в імунній системі, а також в мозку. Klein T.W. [1993] констатував, що нейротрансміттери і нейроендокринні гормони можуть модифікувати функціонування імуноцитів, а з іншого боку, цитокіни, продуковані імуноцитами, можуть змінювати мозковий гомеостаз. Ці зв’язки проявляються при експериментальних дослідженнях, показуючи відношення між стресом і резистентність до інфекції. Люди з високим індексом стресу проявляють більшу вразливість від інфекції банальними холодовими вірусами. Експерименти показують, що лабораторні стресори: силові вправи, уникнення навчання, обмеження, ізоляція і холод – роблять тварин більш сприйнятливими до інфікування різними вірусами і бактеріями. В основі модуляції загальної резистентності лежать зміни функціонування як Т-лімфоцитів, так і клітин НРА осі. Також задіяні зміни продукції цитокінів і гормонів, продукованих імунною системою і мозком. Husband A.J. [1993] відзначив, що центральна нервова та імунна системи взаємодіють, і це – двоскерований (двосторонній) процес. Ранг поведінкового психологічного статусу, навчені реакції і реакції на зовнішні стимули мають бути причетні до імуномодуляції. Ці взаємодії можуть реалізуватися шляхом прямої іннервації лімфоїдних компартментів паракринним способом через вивільнення медіаторів із нервів, розміщених у тісній близькості до клітин, задіяних у імунітеті, або через нейроендокринні сигнали у формі гіпоталамо-пітуїтарних і периферійних ендокринних гормонів. Ці ефекти мають залучатися для пояснення обсягу незрозумілої варіабільності реакції на вакцинацію і патогенні виклики, через успадковані або набуті відмінності в нейроендокринних або нейротрансміттерних реакціях на стрес, циркадіанних ефектах, навчених поведінкових реакціях. Downing J.E., Miyan J.F. [2000] зазначили, що залучення прямої іннервації у адаптивний контроль імунних відповідей доповнює усталений погляд на нейроендокринну імунну модуляцію. Залишається сумнівним розуміння інтегративної і гомеостатичної функцій стійких периферійних імунних ефекторних сайтів, їх потерпання від хвороби і здатність до терапевтичних модифікацій. Tricerri A. et al. [1995] констатували появу нової дисципліни: психо-нейро-імуно-ендокринології. Вони зробили огляд знань про нейроімуномодуляцію, відносно впливу стресу і психологічного статусу на імунітет, нейроендокринну модуляцію імунної системи, депресивних порушень імунітету у пожилих. Chesnokova V., Melmed S. [2002] деталізували положення, що нейро-ендокринна і імунна системи пов’язані двосторнньо. Взаємозв’язок опосередкований цитокінами, що діють як авто/паракринні або ендокринні фактори, які регулюють розвиток аденогіпофізу, клітинну проліферацію, секрецію гормонів і зворотний контроль (гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової) НРА осі. При народженні або під час неонатального онтогенезу цитокіни створюють перманентні зміни функцій НРА осі і стрес-відповіді. Посилена експресія IL-6 або фактора, що гальмує лейкемію, ведуть до значущих змін в розвитку і функціонуванні аденогіпофіза. Експресія кортикотрофних генів регулюється КРГ, а також кількома gp 130 цитокінами, що діють як нейро-імуно-ендокринні модулятори. З іншого боку, функції НРА осі модулюють сприйнятливість (вразливість) або стійкість до запальних захворювань. Цитокіни (IL-1, TNF, члени gp 130 цитокінів) беруть участь як медіатори складної відповіді НРА осі на стрес і запалення. Пролонгована експозиція прозапальних цитокінів підвищує рівні домінантних негативних ізоформ глюкокортикоїдних рецепторів. Нечутливість (ареактивність) НРА осі до негативного зворотнього впливу глюкокортикоїдів забезпечує захист від деструктивних ефектів надлишку цитокінів. Водночас, gp 130 цитокіни стимулюють пітуїтарний супресор цитокінових сигналів (SOCS)-3, котрий репресує цитокінові сигнали, що скасовують цитокін-індуковану транскрипцію кортикотрофного гена і секрецію АКТГ. Markovich L. [2004] зазначила, що нейроендокринна і імунна системи є двома ессенціальними фізіологічними компонентами організму ссавців, важливими для захисту від інфекції і хвороби, з одного боку, а з іншого – для регуляції метаболізму та інших фізіологічних активностей; тобто, знайдено докази, що вказують на активну і динамічну співпрацю цих систем у виконанні ними означених функцій. Ці взаємодії трапляються на різних стадіях ембріонального і неонатального розвитку, і вони є постійною частиною нормального гомеостатичного балансу, необхідного для збереження здоров’я. Існує зв’язок між нейроендокринною і імунною системами через цитокіни, нейротрансміттери і пептидні гормони, які діють, в обох системах, через ці самі рецепторні молекули. Учакин П.Н. и др. [2007] резюмували, що тісна взаємодія між імунною і нервовою системами добре задокументована. Доведена здатність імунокомпетентних клітин експресувати рецептори до нейроендокринних медіаторів, як і секретувати багато з-поміж них. Одержано багато доказів, що гормони гіпоталамо-пітуїтарно-адреналової і гіпоталамо-пітуїтарно-гонадної осей відіграють надзвичайно значну роль у регуляції імунної реактивності. З іншого боку, імунна система пов’язана із ЦНС прямо через цитокіни, які здатні проникати через гемато-енцефалічний бар’єр, або прямо шляхом n. vagus, а також через вторинні месенджери. Рецептори до численних цитокінів виявлено в нервовій тканині. Крім того, гліальні клітини здатні секретувати цитокіни в кількостях, достатніх принаймі для автокринної дії. Головні стресорні гормони: кортизол, дегідроепіандростерон, СТГ – регулюють імунну відповідь. Дві великі групи цитокінів із нейро- і психотропними властивостями підтримують клітинно-опосередковані (тип 1) і гуморальні (тип 2) імунні реакції. Доказано нейро-ендокринно-імунні взаємодії у відповідь на інфекцію як в лабораторних, так і у клінічних умовах. Особливо демонстративно виявляються взаємодії між нейроендокринною й імунною системами під час стрес-реакції. З часів Selye H. відомо, що у відповідь на дію найрізноманітніших патогенних агентів включається нейроендокринна гормональна система КРГ-АКТГ-глюкокортикоїдні гормони кори наднирників, що мобілізує захисні сили організму. При цьому імунна система гнітиться. Чому це відбувається – прояснилося лише через півстоліття, коли стали вивчати механізми взаємодій нейроендокринної й іммунної систем [Корнева Е.А., Шхинек Э.К., 1988; Громыхина Н.Ю. и др., 1993; Dantzer R., Kelly K. W., 1989]. Було показано, що у відповідь на дію патогенних агентів з макрофагів виділяється ІL-1. Цей імунний пептид здатний проникати в мозок через гемато-енцефалічний бар’єр. Потрапивши в мозок, ІL-1 стимулює секрецію КРГ у нейронних популяціях паравентрикулярних ядер гіпоталамуса [Bernardini R. et al., 1990; Navarra P. et al., 1991]. У свою чергу, КРГ стимулює секрецію АКТГ у гіпофізі, що приводить до стимуляції секреції глюкокортикоїдних гормонів у корі наднирників. Останні здатні гальмувати секрецію ІL-1 у макрофагах і тим самим гнітити імунну відповідь при її надмірності [Johnson H.M., Tozres B.A., 1988; Knudsen P.J. et al., 1987; Peretti M. et al., 1989]. Таким чином, тут у чистому виді працюють механізми негативного зворотного зв’язку, у яких роль тригера виконує імунний пептид, а функцію виконавця – нейропептид і гормони ендокринної системи [Bateman A. et al., 1989; Bеsedovsky H. et al., 1986]. IL-12 i TNF-α сприяють Тh1- відповідям і клітинному імунітету, тоді як IL-10 супресує Th1-активність і стимулює Th2- і гуморальну імунні відповіді. Глюкокортикоїди, НА і А (а також гістамін і аденозин) гальмують продукцію у людей IL-12 i TNF-α, але не впливають на стимуляцію продукції IL-10. Через цей механізм ці нейроендокринні медіатори спричиняють селективну супресію Th1-відповідей і зміну Th2-відповідей краще від генералізованої Th-супресії. Істотний Th2-драйв (зсув) за допомогою ендогенних медіаторів стресу, як от гістамін і аденозин, може посилюватись значною мірою під час певних умов і може грати роль у підвищенні вразливості організму до різних інфекцій, що зазвичай пояснюють Th1-відповідями. Умови, що сприяють істотному підвищенню або зниженню локальних або системних концентрацій цих медіаторів шляхом модуляції IL-12 і TNF-α/IL-10 балансу, можуть теж відігравати роль у індукції, експресії і прогресії певних автоімунних захворювань, алергічних/атопічних реакцій і росту пухлини. Ці умови включають: гострий і хронічний стрес; припинення хронічного стресу або хронічної гіпоактивності стрес-системи; важка фізична робота; серйозні хірургічні процедури або травми; обширні опіки; виражена ішемія або гіпоксія; вагітність і період після розлучення подружжя. Отже, краще розуміння нейроендокринної регуляції IL-12 і TNF-α/IL-10 балансу має допомогти розвитку нових терапевтичних стратегій для лікування Th1- і Th2-опосередкованих захворювань людей [Elenkov I.J. et al.,2000]. Як вже відзначалось, взаємодія нейроендокринної і імунної систем – дорога з двостороннім рухом. Крім імунорегуляторних властивостей, усі цитокіни мають виражені психо- і нейротропні властивості, що визначається наявністю цитокінових рецепторів у тканинах ЦНС. Так, наприклад, було показано, що найбільш висока концентрація рецепторів до IL-1, IL-2, IL-6, TNF локалізована у гіпокампі і гіпоталамусі гризунів [Vitkovic L. et al., 1993]. Введення IL-1 індукувало повільний сон, секрецію адренокортикальних і гонадокортикальних гормонів і збільшувало моноамінергічну активність нейронів у лабораторних тварин [Quan N. et al., 1994]. Одним з найбільш могутніх активаторів ГГАС є IL-6. Підшкірне введення IL-6 здоровим добровольцям спочатку підвищує в крові рівень АКТГ, а потім і кортизолу [Тsigos C. et al., 1997]. Крім того, IL-6 у значній мірі стимулює секрецію СТГ, пригнічуючи секрецію ТТГ [Papanicolaou D.A. et al., 1998]. При інтрацеребровентрикулярному введенні IL-2 тваринам значно збільшилася концентрація серотоніну в гіпокампі, вміст вільного кортикостерону, піднімалася температура тіла і з&r