2025-08-19 14:56:04
Денис Захаров із позивним Беркут – військовослужбовець тернопільського підрозділу Національної гвардії України. Хлопець родом із Харкова, свою службу розпочав навесні 2021 року. В лютому 22-го уклав контракт. Для нього це стало покликом.
«У цивільному житті я ще не встиг знайти себе. Але коли почалось вторгнення, все стало зрозуміло. Я мав іти воювати. Мама спочатку плакала, як і більшість мам, але тепер підтримує мене. Ми всі змінюємось», – пригадує Денис.
Його бойове хрещення – Покровський напрямок. Холод, постійна напруга, бої, – це стало його новою реальністю.
«Перші дні було напружене очікування. Прислухаєшся до кожного вибуху, кожного шороху. Памʼятаю пʼять діб інтенсивних боїв: ворог штурмує позиції і в лоб, і з флангу, намагається прорвати оборону. Але кожну атаку ми відбили. Ми тримались, і ворог не пройшов. Страшно було, звісно, але, коли поряд побратими, не дозволяєш собі зламатися», – каже гвардієць.
Денис зізнається, що саме ця ротація змінила його назавжди. Не лише, як військового, а, насамперед, як людину. Він став міцнішим, дорослішим. У бліндажі завжди були поруч дві речі: ікони – для захисту, і подарований коханою жетон, який він тримав біля серця. На ньому напис: «Я хочу, щоб тепло мого поцілунку було весь час з тобою».
«Це справді давало силу. Коли важко, торкався жетона і згадував, заради кого я тут. Після боїв, коли вперше вийшов на зв’язок із рідними, я побачив їхні усмішки. Це те, що ніколи не забуду. Я знав, заради кого я тут і чому маю повернутись» – ділиться нацгвардієць.
Після передової цінності змінилися. Як каже Денис, тепер кожна хвилина з близькими – це подарунок. Він не женеться за чимось великим, просто цінує прогулянки, спокій, фільми і можливість бути поруч із тими, хто його чекає.
«Я памʼятаю день, коли все почалося. Повномасштабне вторгнення – хаос, страх, невідомість. А тепер ми інші. Ми стали міцнішими. Ми боремось і обовʼязково переможемо. Бо маємо заради чого», – впевнений Денис.
Історії таких, як Беркут, – це голос нашої незламності. Вони вже перемогли страх, біль і втому. І саме завдяки таким – ми стоїмо. І вистоїмо.
Андрій Конько
джерело: автор
