«УПА була формацією, яка, незалежно від того, про що ви говорите — про Волинський злочин, — боролася за незалежність України».
Далі Шептицький додав, що в українській історичній уяві УПА воювала передусім проти совєтів, і назвав цю боротьбу безнадійною — тобто такою, що тривала в умовах майже повної приреченості.
А найгучнішою стала інша його фраза:
«Це були певною мірою — з усіма позитивними й негативними конотаціями цього слова — українські Незламні солдати».
Саме це порівняння викликало хвилю обурення у Польщі.
Для поляків «Żołnierze Niezłomni» — це антикомуністичне підпілля, символ боротьби проти радянського панування після Другої світової війни. А УПА в польській пам’яті нерозривно пов’язана з Волинською трагедією.
Тому частина польських політиків уже вимагає відставки Шептицького.
Але важливий нюанс: він не сказав, що історія УПА є бездоганною. Навпаки — спеціально наголосив на «позитивних і негативних конотаціях».
Його думка була в іншому: для українців УПА є частиною історії боротьби за незалежність і спротиву москві. І тому ми маємо повне право називати на честь повстанської армії українські батальйони.
Але для поляків — це одна з найболючіших сторінок національної пам’яті.
І саме тут видно всю складність українсько-польського діалогу.
Одна й та сама історична формація може бути для одного народу символом опору імперії, а для іншого — символом великої трагедії.
Це не скасовує ні боротьби за незалежність України, ні болю польських родин.
Але якщо ми справді хочемо чесної історії, то маємо навчитися говорити про неї не гаслами, а фактами.
Маємо навчитися відпускати минуле задля спільного майбутнього!
