СУД СТАВ НА БІК СВОБОДИ СЛОВА:
міському голові відмовлено в позові до мене як автора пісні про зраду в Дрогобицькій міській раді.
Іменем України суд відмовив позивачеві в задоволенні всіх позовних вимог.
Це рішення — не просто юридична перемога однієї людини. Це важливий сигнал для кожного дрогобичанина: громадянин має право застерігати, говорити, писати й співати про те, що його турбує в рідному місті. Особливо тоді, коли йдеться про діяльність тих, хто отримав довіру виборців і розпоряджається громадськими ресурсами.
Пісня, через яку чиновники мене потягнули до суду, була написана не для образи і не заради особистих рахунків.
Вона — про біль звичайних мешканців Дрогобича, військовослужбовців, про розчарування, про відчуття зради громадських інтересів та про проблеми, які люди обговорюють на вулицях, у дворах, у чергах і в соціальних мережах.
Пісня завжди була більшою за сухий протокол. Вона може сказати те, що людям важко сформулювати офіційними словами, застерегти чиновників від злочинів.
Саме тому влада іноді сприймає пісню як загрозу: бо пісню не можна «відредагувати» так, щоб вона перестала турбувати совість.
Але мистецтво не має бути зручним для чиновника. Воно має бути чесним для людей.
Суд відмовив міському голові в усіх вимогах. Це означає, що позивач не зміг довести суду обґрунтованість своїх претензій у тому обсязі, в якому він їх заявляв, а суд не знайшов підстав обмежувати моє право на вираження поглядів через творчу роботу.
Важливо розуміти: рішення суду — це не лише формальний документ. Це визнання того, що критика влади, публічні оцінки її дій і художнє осмислення суспільних проблем не є підставою для покарання, якщо людина не переходить межі закону.
Для мене ця справа була принциповою.
Не тому, що я хотів когось принизити, а тому, що я не хочу жити в місті, де кожен співак, журналіст, блогер чи просто небайдужий мешканець має боятися чиновників та суду за власну думку.
ПІСНЯ МАЄ ПРАВО НА ІСНУВАННЯ
Сьогоднішнє рішення підтверджує: пісня має право на існування. Вона має право звучати. Вона має право ставити незручні запитання. І вона має право відображати те, що люди відчувають щодо влади.
Я не претендую на роль суду.
Суд — це суд. Але пісня — це голос громади. А коли влада чує цей голос не як привід для діалогу, а як привід для позову, це вже свідчить про проблеми значно глибші, ніж кілька рядків у тексті.
Якщо чиновник упевнений, що працює чесно, він має доводити це справами, звітами, відкритістю та результатами для громади.
Не позовами до авторів текстів пісень.
ДРОГОБИЧ ЗАСЛУГОВУЄ НА ЧЕСНІСТЬ
Дрогобич — це не кабінети, не посади й не протоколи з постановами.
Дрогобич — це люди: пенсіонери, військові родини, молодь, учителі, лікарі, підприємці, ті, хто щодня намагається жити гідно в складний для країни час.
Люди мають право запитувати:
• куди йдуть громадські кошти;
• чому одні проблеми вирішуються роками;
• чому обіцянки часто залишаються лише обіцянками;
• чому критика влади іноді сприймається як «посягання на честь і гідність», а не як нормальна частина демократії.
Я вірю, що місто стає сильнішим не тоді, коли владі всі аплодують, а тоді, коли влада здатна витримувати чесну критику та відповідати на неї діями.
Я вдячний суду за рішення, яке захистило моє право висловлюватися.
Я вдячний усім, хто підтримував мене і хто не боявся публічно сказати: «Людина має право писати та співати про те, що бачить».
Ця перемога — не привід для зловтішання.
Це привід для відповідальності.
Я й надалі писатиму пісні. Про Дрогобич, Про людей, Про війну, Про кохання, Про буденність, Про правду, І про те, що болить.
Бо поки є голос — є надія, що місто почують.
Пісня не судить.
Пісня нагадує.
А судити мають не пісні, а факти, закон і совість.
Пісню, про яку йдеться, можна послухати на моєму YouTube-каналі за посиланням або прямо на цій сторінці.
Я запрошую кожного не лише прочитати про судове рішення, а й почути саму пісню. Бо слова на папері — це одна річ, а музика, голос і емоції — зовсім інша.
Саме в пісні можна почути те, що не завжди вдається передати офіційними документами чи судовими рішеннями.
З повагою,
Олег БАЛОГ
