Гомін Галичини

останні новини


ДЕРЖАВА

Президент
Верховна Рада
Кабінет міністрів



Дрогобичани віршують: Минуть роки, минемося і ми, Не стане всіх, та будуть покоління

2016-04-06 15:26:21


Дрогобичани віршують: Минуть роки, минемося і ми, Не стане всіх, та будуть покоління

Минуть роки, минемося і ми,
Не стане всіх, та будуть покоління
Плекати у віках свої думки
Земні- небес предвічне повеління.

Нема коли, нам все- нема коли,
Нам ні на що часу не вистачає,
Ми позбулися давньої хули-
Про неї вже й минуле не згадає.

Йдемо вперед, а чи, таки, йдемо,
Чи й дотепер на місці стоїмо?! 
Чи, може, взявши міць свою до рук,
Єднаємось на перехрестях злук?!

Але, куди рушати з перехресть?
В якім керунку? І чия там- честь?
Чи вже Феміда розв"язала очі
Всілякій, навіть- власній, потолочі?!

ххх
Усе, що є в житті,- завжди доречне:
І відповідь, й питання, й результат,
Й мої обійми, й твої ніжні плечі,
І ти- сестра мені, й тобі я- брат!

ххх
Жінко зі сяючим сонцем у серці,
Доле моя- неповторна й одна,
Десь ти- та є, та не знаєш сама,
Що вже- моя, що давно вже- моя!

Я тобі світла з долонь своїх щедро,
Наче дарунків рясних, насвячу-
І посміхнеться нам радісне небо,
Й місяць у ньому запалить свічу!

Будуть дими її схожі на хмари,
Що кучерявлять волосся небес,
Ранок зганятиме їх до кошари
Вселенських чудес!

ххх
Так розперіщились дощі-
Ніщо не може їх спинити!
Належить ще нам з вами жити
На небесах, бо на землі

Ми, завше, тільки- вперше гості:
Багаті й бідні, панські й прості,
Як ті краплини- сльози Божі...
Він- нам! Йому ж- хто- допоможе?!

ххх
Мене вели крізь розпин- на розп"яття...
Котрісь- стояли збоку й позирали,
Котрісь- під хрест розводили багаття,
Всі інші- лиш дивилися й мовчали.

Комусь було не можна не сказати,
А ті, що з нами,- вголос не промовлять:
Хотіли чути, бачити і знати-
За що вони "дні одних лихословлять?!

А потім стали думати: "Навіщо?
Невже від цього легше стане жити?"
Палали дрова, і шкварчало ріща...
Життя плело свої дереворити.

ххх
Ішов Христос- і дотепер манджає,
І нас рятує, нам і співчуває,
В житті нам програвати не дає!
І на хресті Він сильний, і у небі,
У вдячності, чи в будь-якій потребі
Він- Божий Син, то ж Бог- "Аз возздає!".

А скільки ж нас, що ходимо до церкви,
Й тоді ходили, й будемо ходить,-
Не врятували від земної смерти
Його в оту недобру страстну мить?!

Чи то їх душі вклякли на коліна,
Чи лиш були навколішки тіла?
Та Дух зійшов й понад людей руїни:
Ім"я Господнє- пам"ять про Христа!
----------------------------
Серед усіх найвищих нагород,
Які душа моя прийняти здатна,
Вона леліє завше Мій Народ-
У пору зимню й в пору благодатну.

Серед усіх печалей і тривог,
Які нам довелося пережити,
Всяк пам"ятав, що, люблячий нас Бог,
Постановив- усіх в житті любити.

Тому, серед будення й серед свят,
Коли ще ранок ніч не потривожив,
Коли ще Матері біля малят
І подумки, й в устах- з Іменням Божим

Серед усіх найвищих нагород
Приймайте ту, укладену віками:
Де є Господь- там процвіта Народ
Над чистими, як душі, небесами!
-----------------------------
Поклонись годам своей Матери,
Без нее ты был бы никто,
Без нее скитался б по паперти,
Умирал бы сам без нее.

Пригласи судьбу в гости радостно,
В дом, где встретит старый отец,
Удели ему час для праздника
Ваших душ и ваших сердец.

? куда бы жизнь ни вела тебя-
Ты не бойся в ней ничего,
Сохранивший честь и судьбу любя-
Прожил ты достойно ее.

Не один ведь ты - все мы грешные,
Но запомни, сколько б ни жил:
Рождены мы все были с песнями
От праотчих давних могил.

Дни за днями мчат птицей горною,
Свысока на будни смотря,
В них по-разному все мы гордые,
Но на всех – одна простота.

Колыбельная до сих пор звучит
Под судьбы счастливой звездой,
Видишь: издали к тебе Мама мчит- 
Ты ее сыночек родной.

Р.А.

джерело: Р.А.






Що ще читають на цю тему




Коментарів нема
Додати коментар


Коментар


©
Гомін Галичини 2014-2017

Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність і зміст інформаційних повідомлень