Портников: Навіть формат Митного союзу не передбачає, щоб один диктатор витирав ноги об інших

2014-11-29 11:48:35


Про це пише в своїй статті журналіст Віталій Портников на сайті «Грани.ру».

І ця відмінність зовсім не в тому, що європейці заборонили Рогозіну їздити на побачення до пармезану, а росіяни заборонили пармезану зустрічатися з Рогозіним. Воно в тому, що європейці узгоджують свої санкції довго і наполегливо, прислухаючись до думки кожної країни ЄС.

А про російські санкції союзники Путіна з Астани і Мінська дізналися по телевізору. У Росії нікому в голову не прийшло не те що узгодити своє рішення з партнерами, але хоча б проінформувати їх.

Погодьтеся, що потрібно бути повним ідіотом, щоб не скористатися можливостями. Перед тобою простягається величезний ринок, позбавлений звичної їжі. Схем для збагачення відкривається безліч. Одна з найпростіших – «переробка». А може, просто перепакування західної продукції білоруськими виробниками. Олександр Лукашенко і не приховує, що його країна заробляє на російських антисанкціях мільйони доларів. Зате Рогозін може посипати білоруські спагетті білоруським пармезаном і кришити в пасту білоруських омарів – смакота!

Але припустимо, що Рогозін не тільки сибарит, а ще й перфекціоніст. І він хоче, щоб його кухар роздруковував італійські, а не білоруські упаковки. Тим більше, що невідомо, що саме Лукашенко підсипав в цей сир, – може, він уже наполовину складається з «Біловезького пармезану». Для такого любителя є інша хороша схема – транзит в Казахстан. Тобто сама звичайна італійська продукція поставляється через Білорусь в Казахстан – і пропадає на неосяжних просторах країни переможених антисанкцій. Зате і сир точно з Парми, і омар явно не лящ.

Все це знущання над національною гордістю великоросів призвело до передбачуваного результату: Путін образився. А образившись, вирішив покарати свавільних союзників. Білоруську продукцію вирішили не пущать, казахстанський транзит – заборонити.

Зрозуміло, що Лукашенко і Назарбаєв в сказі. Мало того, що з ними ніхто не порадився, вводячи антисанкціі, – так тепер їх ще й карають за те, що вони користуються ситуацією – нічого, до речі, формально не порушуючи. Лукашенко, як в старі добрі домайданні часи, влаштував публічну прочуханку російським чиновникам. Назарбаєв просто відмовився від консультацій. Митний союз наказав довго жити: між партнерами знову є межа, і, судячи з усього, це тільки початок.

Лукашенко прекрасно розуміє, що в умовах краху, що наближається до російської економіки його ніхто не буде годувати. Зараз він зістригає з Росії останні клапті вовни – і хоче додаткової плати за лояльність. Не буде оплати – не буде Білорусі. У Казахстану свої проблеми і власна, назарбаєвська гордість.

Ми часто називаємо Митний союз «союзом дихтаторів». Але навіть такий формат співпраці передбачає, що один дихтатор не витиратиме ноги об інших.

джерело: zik.ua