Юрій Гарник, вірші воїнам АТО: Я вже не той…

2016-11-29 18:15:45

Я вже не той…

 

Я вже не той... без ніжності, без ласки

Вже на плечі висить з прицілом автомат.

На дворі літечко, квітують в полі маки

А я в АТО іду, Вітчизни я солдат.

 

 

Я вже не той, назад немає ходу

Земля здригається, а небо палахтить

А десь в Карпатах вівці п’ють джерельну воду

Спахнившись рутою трембітонька дзвенить.

 

Я вже не той… мій дух немов залізо

І загартованості вистачить на трьох

В ногах обпечених димить гарматна гільза

Воєнний час сьогодні вчитель мій і Бог.

 

Я вже не той… пробачте за відвертість,

Рука тверда моя, зі шрамами лице.

Гарматні постріли і кулі кулеметні,

І дух козацький – ворог не пройде.

 

Тут все моє: і згарище і попіл

Невтішну долю ділимо на всіх,

Буваємо і ситі, і голодні

Буває пісня затяжна й короткий сміх.

 

Буває серед дня зрадлива тиша

Вночі підступний ворог б’є вогнем

Наляканий до смерті вітер свище

І рани гоїть сонячним дощем.

 

Я вже не той… і погляд мій гарячий,

Засмаглий, загартований в бою.

За Україну, за Вітчизну-неньку нашу

Життя віддам без всякого жалю!

джерело: автор