Що необхідно знати про менінгококову інфекцію

2017-10-20 15:46:07

Що необхідно знати про менінгококову інфекцію.

Менінгококова інфекція - антропонозна гостра хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, що зумовлюється менінгококом neisseria meningitidis і характеризується клінічним поліморфізмом у вигляді назофарингіту, гнійного менінгіту і сепсису.

Джерелом інфекції є хвора людина і здорові носії. В епідеміологічному відношенні небезпечніші особи з менінгококовим назофарингітом. Вони виділяють менінгококи протягом 3-4 тиж. Хворі з іншими клінічними формами інфекції заразні лише в тих випадках, коли на слизовій носоглотки є менінгококи. При генералізованій інфекції це спостерігається лише у 18 % хворих. Здорове носійство може тривати 2-6 тиж. Воно частіше трапляється в осіб з хронічними запальними змінами в носоглотці. На 1 хворого припадає до 2000 здорових носіїв і більше. При спорадичній захворюваності носійство не перевищує 1 %, під час епідемії охоплює 35-45 % контактних осіб.

Механізм передачі інфекції повітряно-крапельний. Виділенню збудника сприяють кашель, чхання, нежить. Максимум захворювань припадає на лютий-квітень. Хворіють люди різного віку, найчастіше діти до 10 років. Можуть спостерігатись як спорадичні випадки, так і епідемічні спалахи, що частіше виникають у дитячих колективах, гуртожитках, казармах. Періодичність спалахів складає 10-30 років. Епідемії спричиняють переважно менінгококи серогрупи А, а спорадичні захворювання у міжепідемічному періоді - серогруп В і С. Після перенесеної інфекції залишається стійкий типоспецифічний імунітет.

Інкубаційний період коливається від 2 до 10 днів, у середньому він складає 3-4 дні.

 

         Профілактика

Профілактичними заходами можна вважати:

·                раннє виявлення і госпіталізація хворих;

·                заходи у вогнищі інфекції:  виявлення носіїв менінгокока та їх лікування, 10-денне спостереження за контактними з хворим і 2-кратне їх обстеження (мазок з носоглотки), допуск контактних дітей в дитячий сад тільки після негативного результату обстеження;

·                виписка перехворівшої дитини зі стаціонару тільки після 2-кратного негативного бактеріологічного аналізу слизу з носоглотки (проводиться через 3 дні після курсу лікування з проміжком в 1 або 2 дні);

·                обмеження контактів немовлят  з дорослими та старшими дітьми;

·                в період спалаху захворюваності виняток проведення масових заходів зі скупченістю дітей;

·                лікування хронічних вогнищ  інфекції;

·                загартовування дітей;

·                  вакцинація закордонною вакциною «Менінго А+С» школярів (при реєстрації  більше 2 випадків менінгококової інфекції) і дітей перед поїздкою в регіон, несприятливий по захворюваності цією інфекцією. Застосування вакцини дітям можливо з 1,5 років; імунітет формується до 10 дня і утримується протягом 3-5 років.

·                  З метою специфічної профілактики в період епідемічного неблагополуччя застосовують менінгококову вакцину серогруп А, В і С. Щеплення роблять: дітям від 1 до 7 років включно; учням ПТУ і перших класів шкіл-інтернатів, студентам перших курсів інститутів і технікумів; особам, які проживають в гуртожитку; дітям, яких приймають у дитячі будинки. При зростанні рівня захворюваності понад 20 випадків на 100 тис. населення вакцинацію проводять поголовно. Для екстреної профілактики вакцину вводять у перші 5 днів після виявлення першого випадку генералізованої форми менінгококової інфекції - контактним в епідемічному осередку, а також особам, які вступають до колективу з епідемічного осередку. Необхідно проводити роз'яснювальну роботу серед населення, щоб забезпечити раннє звертання хворих з гарячкою і назофарингітом.

                    В. о. завідувача                                                                      Солопатич І.Л.

джерело: власне