2018-10-22 20:09:33
У храмі старому, десь там на горбочку,
Стоїть сива мати,вдивляючись в хрест.
За рідну дитину, за свого синочка
Молитву підносить вона до небес.
Благає, ридає, крізь сльози шепоче,
А серце ще більше щемить і щемить,
Та дзвін так нестримно й пророчо
Тишу у храмі стривожив на мить.
І серце забилось, душа розривалась,
Синок так далеко, синок на війні…
Навколішках мати слізьми заливалась,
Бо вже три доби йдуть запеклі бої.
І раптом метелик, розправивши крила,
Злетів, мов нізвідки, і сів на плече.
Не знала матуся, що в рідного сина
Із рани страшної давно кров тече.
Та серденько чуло, та серденько знало,
Щеміло, боліло,кричало навзрид.
Метеликом сина душа відлітала,
Прощальним у храмі його був політ.
Не плач, моя люба, додому вертаюсь,
Та більше обняти не зможу тебе,
Метеликом, чуєш, з тобою прощаюсь,
Пробач, моя рідна матусю, за все.
Галина Пiгут
Голосуйте за наших конкурсантов и оставляйте свои комментарии!
джерело: Душевна поезія