Прощальний політ

2018-10-22 20:09:33

Прощальний політ

У храмі старому, десь там на горбочку,
Стоїть сива мати,вдивляючись в хрест.
За рідну дитину, за свого синочка
Молитву підносить вона до небес.

Благає, ридає, крізь сльози шепоче,
А серце ще більше щемить і щемить,
Та дзвін так нестримно й пророчо
Тишу у храмі стривожив на мить.

І серце забилось, душа розривалась,
Синок так далеко, синок на війні…
Навколішках мати слізьми заливалась,
Бо вже три доби йдуть запеклі бої.

І раптом метелик, розправивши крила,
Злетів, мов нізвідки, і сів на плече.
Не знала матуся, що в рідного сина
Із рани страшної давно кров тече.

Та серденько чуло, та серденько знало,
Щеміло, боліло,кричало навзрид.
Метеликом сина душа відлітала,
Прощальним у храмі його був політ.

Не плач, моя люба, додому вертаюсь,
Та більше обняти не зможу тебе,
Метеликом, чуєш, з тобою прощаюсь,
Пробач, моя рідна матусю, за все.

Галина Пiгут

Голосуйте за наших конкурсантов ⬇️ и оставляйте свои комментарии!

джерело: Душевна поезія