поетична сторінка Дрогобиччини: Нестримна мить

2019-06-19 09:00:14

Нестримна мить

 

Жовті троянди – дівоча коса,

Злоті троянди – квітуча лілія,

Зрілі троянди – цілюща душа,

То не сумуй від гіркого похмілля.

 

В зоряній Златі небесна блакить,

Мріє в косинці зчароване зілля,

Осінь багряно палає – горить,

Листячко соромно падає з гілля.

 

Пахнуть духм’яно живі почуття,

Йде гомінке коровайне весілля,

Сяє сріблясто-прозора фата,

Наче спалахують ангельські крилля.

 

Дух благодійник спокушує плоть,

Серденько білою пташкою б’ється,

Для поцілунків нам створений рот,

Час лине піснею, ласкою ллється.

 

У піднебессі, мов пташка, літай

Ніжно-гарячим грайливим промінням,

Вірно і щиро люби і кохай

І зачаровуйся до оніміння.

 

А як спадуть віч-на-віч небеса

На зледеніле лелече подвір’я,

Глянь як заграві тріпоче душа

Золотоглавим невинним райзіллям.

 

Жовті троянди – дівоча краса,

Злоті троянди – квітуча лілія,

Зрілі троянди – цілюща душа,

То не сумуй від гіркого похмілля.

 

                                24.v.2019р.                                   Михась 

джерело: автор