Як ЄС, ми не хочемо купувати енергоносії у Росії, тому що ми не хочемо фінансувати її війну проти України. Ми також не хочемо продавати технологічні продукти та компоненти, які потрібні російській воєнній машині. Це наші рішення, які є обов’язковими для економічних операторів ЄС. Навіть якщо ми хочемо, щоб інші країни чинили так само, ми не можемо змусити їх, оскільки наші «санкції» не є екстериторіальними. Тому спроби уникнути обходу наших обмежувальних заходів є делікатним питанням. Нам потрібно діяти обережно та уникати непорозумінь з країнами, на які не поширюється європейське право.

Наші обмежувальні заходи вцілому виявилися ефективними. Наприклад, ми майже припинили купувати будь-яку нафту та газ безпосередньо з Росії, поклавши край нашій енергетичній залежності. І ми припинили експорт багатьох критичних товарів і матеріалів до Росії. Але в останні місяці ми спостерігаємо аномальне збільшення імпорту з  третіх країн заборонених в ЄС товарів, в тому числі високотехнологічної продукції. Наприклад, повідомляють, що експорт транспортних засобів з ЄС до Росії впав на 78% у 2022 році, тоді як експорт з ЄС до Казахстану зріс на 268%.

Цього тижня країни-члени обговорювали 11-й пакет санкцій ЄС проти Росії, який, по суті, стосується усунення шпарин і того, як найкраще вирішити проблему ухилення та перенаправлення торгівлі забороненими продуктами. Обговорювана пропозиція, серед інших заходів, уможливить цілеспрямовані заходи проти суб’єктів, які навмисно обходять заходи ЄС, водночас підтримуючи принципову опозицію ЄС проти екстериторіальних санкцій.

Цього тижня ми також обговорювали конкретне питання зростання закупівель Індією нафти з Росії та збільшення експорту нафтопродуктів до ЄС, які, швидше за все, вироблені з дешевої російської нафти. Це гарний приклад дилем, що слідують з цього питання та необхідності спиратися на факти.

Фактом є те, що Індія, а також Китай, імпортують дедалі більше обсягів російської нафти після того, як Група семи (G7) запровадила ціновий розрив наприкінці 2022 року, і робить це з явною знижкою. Цифри очевидні: імпорт нафти Індією з Росії зріс з 1,7 мільйона барелів на місяць у січні 2022 року до 63,3 мільйона барелів на місяць у квітні 2023 року. Іншими словами, до вторгнення Росії в Україну частка російської нафти в загальному імпорті нафти в Індію становила 0,2%. Минулого місяця ця частка зросла до 36,4%.

 

 

Це, безперечно, значне зростання, але ми повинні чітко розуміти: не можна звинувачувати чи ставити під сумнів право Індії на це, оскільки індійські оператори не підпадають під дію європейських законів. Ціновий ліміт Групи семи (G7) спрямований на зменшення доходів Росії від нафти і, відповідно, фінансових засобів Кремля для фінансування своєї військової машини. Як я сказав у коментарі для Financial Times: «Те, що Індія купує російську нафту, це нормально. І якщо, завдяки нашим обмеженням цін на нафту, Індія купуватиме її набагато дешевше, то чим менше грошей отримає Росія, тим краще».

Питання більше в тому, що і ким буде зроблено стосовно факту, який неможливо заперечити, а саме, що Індія експортує все більші обсяги нафтопродуктів на основі російської нафти, в тому числі в ЄС, який прямо заборонив імпорт цих продуктів з Росії, а також нафти, з якої вони вироблені.

І тут факти очевидні: експорт продуктів нафтопереробки, таких як авіаційне паливо чи дизель, з Індії до ЄС зріс з 1,1 мільйона барелів у січні 2022 року до 7,4 мільйона барелів у квітні 2023 року. Логічно, що ми стурбовані цим. Але знову ж таки, не можна звинувачувати індійський уряд. Після переробки ці продукти розглядаються як індійські, а не російські, і ми не можемо заборонити індійським нафтопереробним заводам продавати їх оператору з ЄС або посереднику.

Але зрозуміло, що практично це підриває ефективність наших обмежувальних заходів. Ми в ЄС не купуємо російську нафту, а купуємо дизель, отриманий шляхом переробки цієї російської нафти деінде. Це призводить до обходу наших санкцій, і наші держави-члени повинні вжити заходів для вирішення цієї проблеми.

Все це також викликає моральні проблеми. Радник президента України Володимира Зеленського з економічних питань Олег Устенко мав рацію, коли сказав: «У нас є достатньо доказів того, що деякі міжнародні компанії купують перероблену продукцію, що виготовлена з російської нафти, і продають її до Європи… Це абсолютно законно, але абсолютно аморально. Те, що це дозволено, не означає, що нам не потрібно нічого з цим робити».

Але хто за це відповідає – продавець чи покупець? Коли я порушив питання індійського експорту нафтопродуктів на основі дешевшої російської нафти, це було не для того щоб покритикувати індійський уряд, а для того, щоб сказати, що ми не можемо закривати очі на те, як компанії ЄС самі обходять санкції, купуючи перероблену нафтопродукцію, що первинно надходить з Росії.

Ця історія показує, що ми спочатку повинні подивитися, що роблять економічні оператори в ЄС. Якщо індійські нафтопереробники продають, це тому, що європейські компанії купують напряму або через посередників. Ми повинні добре усвідомлювати, наскільки складним є реальне життя, і намагатися шукати рішення.

оригінал статті натисни тут:

цей інформаційний лист розміщений для медійної комунікації і інформування шановного читача газети "Гомін Галичини" про діяльність міжнародних організацій в Україні задля наближення перемоги України у війні росії проти України