Ранком 5 березня 1950 року в селі Білогорщі біля Львова на своїй підпільній квартирі в боротьбі з московсько-більшовицькими окупантами смертю героя загинув Голова Генерального Секретаріату УГВР, Головний Командир УПА та Голова Проводу ОУН на Українських Землях, нагороджений Золотим Хрестом Заслуги та Золотим Хрестом Бойової Заслуги І кляси генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич — Роман Лозовський — Тарас Чупринка — Тур.
5 березня наш Головний Командир відійшов у безсмертя, але його дух піднімав і завжди підніматиме українців у боротьбі за волю України. Його духу, його любові і самопожертви в ім’я своєї нації і народу вороги не змогли перемогти і ніколи не переможуть. Згадаймо сьогодні про цього славного лицаря України.
Роман Шухевич народився 30 червня 1907 р. у Львові у патріотичній родині, навчався в політехніці в Гданську та Львові, служив у польській армії, пройшов школу підхорунжих, підвищував свою військову кваліфікацію на старшинських курсах в Німеччині та Чехії, куди виїздив за завданнями УВО та ОУН. Шухевич був одним із керівників саботажних акцій проти польських окупантів у відповідь на колонізацію українських земель, . був ув'язнений у концтаборі Береза-Картузька… У 1938 р. він допомагав створювати збройні сили Карпатської України (Карпатську Січ) і захищав щойно створену там незалежну українську державу від угорських агресорів.
У 1940—1941 pp. Шухевич входив до складу Проводу ОУН(Б), брав участь в організації курсів підготовки бойових кадрів. Від червня 1941-го був заступником командира новосформованого українського батальйону.
Після заборони діяльності українського уряду на чолі з Ярославом Стецьком та арешту Степана Бандери й інших провідних діячів, ОУН проголосило підготовку до активної боротьби проти німецьких окупантів і радянських партизанів, наказало збирати зброю, вести вишкіл нових кадрів для боротьби за Українську Державу. На всій території впливу ОУН формувалися боївки і збройні загони, перед якими стояло завдання захищати українське населення від "сваволі німецьких, більшовицьких та польських грабіжницьких банд".
У серпні 1943 р. Третій надзвичайний великий збір ОУН (Б) прийняв рішення призначити Шухевича Головним Командиром УПА. На окупованій території України націоналісти розповсюджували звернення під назвою "За що бореться Українська Повстанська Армія". Було наголошено, що її мета — щоб кожна нація жила вільним життям у власній самостійній державі, що УПА "проти імперіалістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької "Нової Європи". Керівники ОУН-УПА й, зокрема, Роман Шухевич неодноразово наголошували, що вони борються проти системи, а не проти російського народу.
По закінченні війни постало питання про подальшу долю УПА. Було два варіанти: відступити за межі України або залишитись і продовжувати нерівну боротьбу за незалежну державу. Вирішальне слово належало головному командиру армії Романові Шухевичу. Протистояти величезній збройній силі — це була певна смерть. Як свідчать його соратники, він не плекав ілюзій, не сподівався на легкий шлях боротьби в підпіллі проти могутньої тоталітарної системи. Чітко усвідомлював, що боротьба йтиме не на життя, а на смерть, але знав, що відступ був би капітуляцією, а тому слід стояти на полі бою до кінця. Шухевич говорив, що народ, який став "до боротьби за свободу свого життя, за повний вияв своїх сил і спроможностей, який дозрів до державного життя, мусить продовжувати визвольну боротьбу аж до остаточної перемоги".
Проти УПА було кинуто численні спеціальні частини НКВС, регулярні війська. Її підрозділи зазнавали тяжких утрат. Проте, окупантові не вдалося ні знищити Організацію українських націоналістів, ані залякати народ репресіями і змусити його відмовитися від боротьби.
Боротьба набувала дедалі жорстокішого характеру. Так лише в 1947 р. на території восьми західноукраїнських областей було зафіксовано 906 різноманітних збройних і політичних акцій УПА, головним чином боїв підпільних груп із підрозділами МВС-МДБ.
Генерал “Тарас Чупринка” у 1947 році висилає кілька сотень УПА рейдом у Західну Європу, які з важкими боями пробиваються аж до Баварії, щоб пробудити приспану совість західного вільного світу. Але та совість, як спала тоді кам’яним сном, так спить і сьогодні, коли московський чобіт знову топче українську землю.
5 березня 1950 року Головний Командир УПА загинув смертю хоробрих у нерівному бою з ворогами України. Нам він залишив свою славу і свої настанови. Генерал Роман Шухевич говорив: “Такої геройської боротьби взагалі не знає історія людства, в тінь пішли прославлені герої Термопілів. На героїзмі УПА і визвольно-революційного підпілля будуть виховуватися нові українські покоління”.
І так воно буде! Слава УПА! Слава її Головному Командиру Роману Шухевичу!
-----------
Роман Малярчин, станичний ОУН-УПА, м. Трускавець
