Розмова з депутатом Дрогобицької міської ради Тарасом Демком

Розмова з депутатом Дрогобицької міської ради Демком Т., може комусь бути змістовною, а когось - біситиме. Але точно не залишить байдужою. Погодьтесь, небагато людей відкрито говорять про те, що думають. 

Це інтерв’ю з депутатом-«гриценківцем» Тарасом Демком, було записане відразу по його приїзду зі Львова, куди він разом з депутатом ЛОР М. Задорожним їздили в обласну державну адміністрацію, відстоювати право Заслуженого ансамблю «Верховина» на існування. З цієї проблеми й розпочнемо розмову. 

– Тарасе Івановичу, на Вашу думку, за ансамблем «Верховина» яскраве майбутнє, чи ліквідація й забуття? 
– Переконаний, що ми всі повинні докласти зусиль і зберегти існування славетного колективу. Зараз йдуть важкі перемовини, шукаються шляхи виходу з кризи та сподіваюсь, все вирішиться позитивно. Мені імпонує, що у «Верховині» дружній колектив, який має гарних профспілкових лідерів і вони борються за своє право на професію, за своє право на майбутнє. Я ж завжди йду допомагати тим, хто сам цього прагне, а не чекає склавши руки, що хтось за нього зробить. Іноді буває – скорочують трудові колективи десятками-сотнями, а вони мовчать і замість того, щоб йти на звіт міського голови та висловлювати свій протест, сидять в залі, куди їх зігнало начальство і аплодують в долоні. Це – своєрідне рабство, яке мною не сприймається! 
– Згідно останніх статистичних даних від ЛОДА, Дрогобич займає одне з останніх місць із соціально-економічного розвитку. В чому полягає проблема? 
– Найперше, з гіркотою констатую, що справді Дрогобич знаходиться у вкрай непривабливому світлі. І що б не говорив міський голова про уявні здобутки свого правління, на жаль це далеко не так. Для прикладу, Дрогобич має непогані показники за кількістю зареєстрованих злочинів, але це радше заслуга поліції, яку очолює полковник А. Білас. Те саме можна сказати про успіхи наших школярів по ЗНО, за що безпосередньо відповідальними є педагогічні колективи і конкретні вчителі. Натомість, за всі ділянки, де відповідальним є міський голова Т. Кучма і його заступники, дрогобичанам доводиться червоніти. В нас: 1) одна з найнижчих середніх зарплат в області (наприклад, в Стрию середньостатистичний працівник отримує на 1000 грн. більше, ніж в Дрогобичі); 2) останнє місце за обсягом надходжень до бюджету на 1 особу; 3) погана ситуація із вкладеними інвестиціями; 4) найбільша заборгованість по заробітним платам; 5) погана ситуація по охопленню дітей дошкільного віку та створенню нових місць в дитячих садках. 
До всього цього додам, що згідно індексу податкової спроможності, Дрогобич також на останніх місцях серед міст обласного значення. Поясню зрозуміліше – без субвенцій (дотацій) з державного і обласного бюджету ми просто не в змозі самостійно вижити. Мені це боляче говорити, але такою є реальність часів «правління» Кучми. 
Можна продовжувати перелік негативних моментів у нашому житті, але найважчою пухлиною є те, що влада досі не навчилась тверезо оцінювати стан справ у місті і говорити правду людям. Коли нам з Ратуші розповідають одне, а насправді все набагато гірше, то в людей зникає довіра до влади. Погодьтесь, зневіра людей у владі – це найстрашніше. Всі чудово бачать жахливе зубожіння українців, особливо пенсіонерів, і лише влада вдає, ніби все гаразд. Відірвані вони від народу, ой відірвані... 
– Ви згадали про те, що у дитячих садках недостатня кількість місць для діток. Можливо, знаєте шляхи вирішення проблеми? 
– Найперше, влада повинна турбуватись про три категорії людей – неповнолітніх, пенсіонерів і неповносправних. Всі решта – повинні піклуватись за себе самі. І коли ми говоримо про занепад Дрогобича, то повинні усвідомлювати, що молоді дрогобичани покидають місто і відбувається поступове його вимирання. При цьому, в нас найнижчий рівень народжуваності на Львівщині. Серед найголовніших обставин – брак високооплачуваних вакансій та дефіцит місць для діток в ДНЗ. Для прикладу, на вул. М. Грушевського стоїть порожня будівля колишнього дитсадка від кранового заводу, яку за борги забрав банк і виставив на продаж за 8 млн. грн. Мною подане депутатське звернення щодо можливості викупу містом даної будівлі, з перспективою проведення ремонту і відновлення роботи дитячої установи. Інакше цю будівлю може спіткати сумна доля руйнації, як це було із сауною «Хвиля», що на вул. В. Великого, 26а. Чи почують міський голова і депутати мою пропозицію – побачимо. 
– Історія, із заблокованим сміттєвим звалищем в с. Брониця, викликає масу запитань. На одній із сесій, ви поклали всю відповідальність за це на міського голову. Що знаєте з цього приводу і як розв’язати дану проблему? 
– Свого часу, з трибуни сесії міської ради, я озвучив пропозицію, до міського голови, ство­рити тимчасову комісію по контролю за ситуацією з утилізацією сміття. На що, почув браваду – «В нас все під контролем!» Доцільність у створенні комісії полягала у досконалому вивченні теми, адже містом поширювались чутки, що в с. Броницю возиться сміття з Львова, а гроші за кожну машину сміття осідають в «чиїхось» кишенях. Тому й «вдарив у дзвони», бо розумів – рано чи пізно селяни можуть вибухнути і припинять приймати сміття не лише з обласного центру , а й з Дрогобича і Стебника. На жаль, мене не почули. В результаті Брониця сказала – «СТОП!» Не останню роль тут зіграли й непрості стосунки команди Т. Кучми з керівниками району – і на виході місто отримало «сміттєву війну». 
– Про отримання неправомірної вигоди за прийом львівського сміття є чимало чуток в Інтернеті. Є навіть інформація, ніби за кожний сміттєвоз пропонували 350 доларів США. Чи відомо Вам щось з цього приводу? 
– Так, я це читав і чув про це. Думаю, що в цій справі є й інші непривабливі моменти, які стосуються бюджетних грошей і які «смердять» не менше за саме сміття. Але це мають довести правоохоронні органи. Чи ведуться слідчі дії ними, у встановленні фактів зловживань – питання до них. 
– А як щодо чуток, що у Дрогобичі на території одного з промислових підприємств планують збудувати сміттєпереробний завод? 
– Жодної офіційної інформації немає, але мною поданий запит до міського голови Т. Кучми, щоб без широкого громадського обговорення та без рішення сесії міської ради він утримався від підписання будь-яких угод (договорів) на будівництво сміттєсортувального/сміттєпереробного/сміттєспалювального заводу в межах міста Дрогобич. Коли мова йтиме про екологічні аспекти в переробці сміття, а це здоров’я людей, то громада повинна брати безпосередню участь у вирішенні таких питань. Особливу увагу з цього приводу звертаю мешканців мікрорайону вул. Є. Коновальця та сусідніх, вул. Бориславської та сусідніх. 
– Пане Тарасе, пропоную дещо змінити тему розмови. Дрогобичани нарікають на великі суми за комунальні послуги, які справді, дещо шокують. Що б Ви порадили людям в такій ситуації? 
– Як до голови комісії ради є багато дзвінків, особливо від пенсіонерів, з приводу платіжок за газ і електроенергію. Отож, якщо людині прийшла квитанція, в якій вказана загальна сума і людина має змогу платити всю суму – це її право, хай платить. А для малозабезпечених громадян і найперше пенсіонерів даю наступну пораду – заведіть зошит обліку використання газу та електроенергії, як колись вели абонентські книжки. В них, вказуйте останній показник лічильника «мінус» попередній показник, а потім різницю множите на вартість 1 м куб. газу чи 1 кВт електроенергії і цю суму (додаток) сплачуєте в касу на рахунки «Львівгазу» чи «Львівобленерго», з врахуванням субсидій, в кого вони є. Повірте, ці два монополісти будуть щасливими мати сумлінних платників, у яких немає боргів, бо авансові платежі ніхто вас, шановні дрогобичани/стебничани, не може змусити платити. 
Слід пам’ятати, світло по факту споживання подавайте за 2 дні до 1-ого числа і 2 дні після 1-ого числа кожного місяця на безкоштовний номер телефону 0 (800) 50 15 68, а показники за використаний газ подаються з 1-ого до 5-ого числа місяця на номер тел. (067) 21 77 104, або надіслати СМС-повідомлення на мобільний номер 7104, або через комп’ютер, на ел. поштуcontact@lv.104.ua. 
– Вартість 1 м. куб. для населення, де встановлено газовий лічильник – 6,96 грн. А як ведеться облік для помешкань, де такого приладу обліку немає? 
– Держава законодавчо зобов’язала ПАТ «Львівгаз» до кінця 2020 року встановити своїм коштом газові лічильники у кожній квартирі. Загальнобудинкові газові лічильники ПАТ «Львівгаз» може встановлювати лише після згоди всіх мешканців багатоповерхівки (Від автора. Свого часу, депутат Олег Балог разом з виборцями не дозволили встановити будинковий лічильник на вул. В. Великого, 2 і, як показав час, вони мали рацію). 
Щодо тарифів на спожиті природній газ і електроенергію, то ціни постійно змінюються і про їхній розмір слід цікавитись безпосередньо в постачальників послуг. 
– Доводилось чути від керівників міста, що завдяки Вашій опозиційній діяльності, вони відчувають серйозний контроль за собою і намагаються діяти в рамках закону... 
– Коли справді таке говорять люди з команди міського голови, то мені здається, що вони не щирі і лукавлять. Зроблю припущення, що «кучмісти» і Закон – речі несумісні. Такого розгулу беззаконня, який існує під час каденції цього мера, не пригадують депутати попередніх скликань. Стара система корупції, цензури, адмінресурсу збережена і при нинішньому очільнику ще більше удосконалилась. Суть її існування наступний: «ти – мені, я – тобі». Тобто, якщо депутат голосує, як це потрібно меру і його команді – отримуй додаткові преференції у вигляді різноманітних благ. 
А коли опозиційний депутат захищає простих людей і виступає проти скорочення вчителів, медиків чи наголошує на розкраданні бюджетних грошей – він попадає в немилість. На жаль, депутатів, які мають тверду громадянську позицію небагато, бо комфортніше жити з «системою» в дружбі, ніж чесно служити громаді. Поки що лише депутати від «Громадянської позиції» перебувають в опозиції до системи беззаконня, яку очолює міський голова Т.Кучма. 
Більше того, є інформація, що влада готує серйозні провокації проти мене та колег по фракції, щоб знеславити та скомпроментувати. Не здивуюсь, якщо навіть якесь «змонтоване кіно» знімуть і покажуть про нас. Особисто не переймаюсь цим і прошу дрогобичан не вірити різним негарним чуткам, якщо такі є. Навпаки, ті хто мене знають особисто і бачать мою депутатську діяльність повинні доносити правдиву інформацію до інших містян. Один чи два «Демка» не зламають систему беззаконня, тут потрібна сила-силенна людей. Досить жити в брехні, фальші, корупції, зневірі, а тому гуртуймось. 
– До речі, міський голова нарікає, що Ви єдиний депутат, який жодного разу ще не був в його кабінеті. Чому ігноруєте мера? 
– Не бачу потреби. Мені особисто від пана Кучми нічого не треба, я самодостатня людина. А для спілкування з ним маю трибуну сесії і пишу депутатські звернення на виконання доручень виборців. На жаль, пан Кучма дуже погано дає відповіді на ці звернення, зокрема на мій запит щодо розміру зарплат, премій, надбавок, матеріальних допомог, які отримує він та його заступники і секретар ради відповідь була, що ця інформація під грифом «для службового користування». Чи це не абсурд, коли люди обрали і найняли на роботу владу, а вона, «рідненька», не бажає надати інформацію про розмір отриманої винагороди? Більше того, накладення грифу таємниці, з цього питання, є порушенням Закону України «Про протидію корупції...» 
– Як відомо, Уряд прийняв рішення про монетизацію пільг на користування громадським транспортом. Який механізм відшкодування пільговикам Ви бачите? 
– Мною неодноразово озвучувалась тема соціальної несправедливості в пільговізації пасажирських перевезень. Адже, одні пенсіонери щоденно по 2-3 рази їздили «маршруткою», використовуючи бюджетні кошти, а інші – практично не користувались громадським транспортом, тобто не користали з бюджету. Пропоную надавати адресну фінансову компенсацію, кожному дрогобицькому пільговику, готівковими коштами, не менше 150 грн. на особу/місяць. Тоді кожен вирішить – їздити на маршрутних автобусах чи придбати найнеобхідніші речі. На мій погляд, це найбільш прийнятний варіант. Окремо відзначу, тут позитив ще й в тому, що припиниться приниження людської гідності, коли пенсіонери/пільговики годинами очікували в черзі на своє місце в автобусі.
– Як голова депутатської комісії, скажіть, коли і які вулиці очікують на ремонт доріг та тротуарів у Дрогобичі? 
– Однозначно, спілкуючись з автомобілістами, ті наголошують, що з доріг Дрогобича найбільше очікують ремонту вул. М. Грушевського, вул. В. Чорновола, вул. В. Великого (від магазину «Сільпо» до вул. Гайдамацької), вул. Котляревського, ряду компактних мікрорайонів на околицях, як от Нова Волоща, на цьому регулярно наполягає депутат Роман Броницький. А щодо тротуарів, то найперше – продовжити капремонт вул. Стрийської (до церкви Апостолів Петра і Павла), вул. М. Грушевського. 
Зважаючи на думку містян, депутатський корпус міської ради, виділив з міського бюджету кошти (тобто сплачені громадянами податки) на ремонти доріг/тротуарів. Найперше ремонтуватиметься вулиці М. Грушевського з обов’язковою заміною підземних комунікацій, яку наразі проводить КП «Дрогобичводоканал». Маю велике прохання до дрогобичан – якщо побачите, що ремонт дороги чи тротуару проводиться неякісно чи є інші зловживання, повідомляйте мене за номером телефону (097) 77 60 290. Громада разом з депутатами повинні вести строгий контроль за використанням народних грошей, щоб через рік-другий асфальт не зійшов разом з минулорічним снігом. 
– Тарасе Івановичу, відомо, що Ви є одним з найбільш наполегливих депутатів у створенні міської «аварійно-диспетчерської служби». Чи буде вона створена у 2018-ому році, бо говорили, що це справа честі для Вас? 
– Так, справді, протягом останніх двох років, мені до­водиться наполегливо переконувати всіх у створенні «аварійки». Погодьтесь, коли в помешканні дрогобичан трапляється надзвичайна ситуація, то вони повинні знати, що в найкоротші терміни до них на виручку прийдуть професійні працівники з відповідною екіпіровкою та інструментом. Тому й наполягаю на створенні такої служби. Бо коли на «Муніципальну варту», яку в народі називають «особистою охороною Кучми», місто виділяє майже 2 млн. грн. або на придбання мікроавтобусу для Ратуші йде 1 млн. грн., то знайти кошти на «аварійну службу» сам Бог велів. Тим більше, з часом така служба повинна навчитись працювати частково на госпрозрахунковій основі, обслуговуючи не лише будинки КП ЖЕО, а й інші комунальні, медичні, осві­тянські, приватно-підприємницькі приміщення чи ОСББ. Переконаний, в створенні такої служби мене підтримують всі депутати. 
– Розумію, Ви не є фахівцем від медицини, але як пересічний громадянин скажіть – реформа в медицині це благо чи біда? 
– Те, що медичну галузь потрібно реформувати розуміють всі – і медики, і пацієнти. Різниця в іншому – кожен бачить свій шлях змін. Про успіх чи невдачу трансформації медицини можна буде говорити через 2-3 роки, бо на перших порах я не бачу якісних змін в лікуванні хворих. Важ­ливо, щоб реформа не зашкодила найбіднішим людям, бо багаті з реформою чи без неї в змозі оплатити своє лікування. Дуже часто запроваджуються реформи, які не підкріплені належним державним фінансуванням і завершуються масовими скороченнями висококваліфікованих фахівців. Керівники доповідають «наверх» про великі «здобутки», за що отримують різноманітні «цяцьки»: медалі, ордени, грамоти, підвищення по службі, а українців щороку стає все менше й менше. Ось що мене турбує. 
– Щоб Ви хотіли сказати на завершення нашої розмови? 
– Дуже сумно стає від усвідомлення того, що колишній обласний центр Галичини, номінально друге місто Львівщини, нині «пасе задніх». Мабуть є багато рецептів, щоб зупинити негативні процеси в господарці міста. 
На мій погляд, найперше влада повинна припинити втішати себе солодкістю уявних успіхів, бо від цього гіркота поступового сповзання в прірву не зменшиться. Щоб зупинити цей процес, влада має навчитись говорити правду містянам. 
А по-друге, владі слід навчитись слухати кри­тичні і раціональні зауваження з боку, як пересічних громадян, так і опозиційних депутатів, для яких це місто є набагато ріднішим, ніж для багатьох «кучмістів», в чиїх кишенях лежать закордонні паспорти з американськими візами.