2018-08-02 19:26:23
Ситуація у Брониці загострюється. Влада Дрогобича не враховує екологічне лихо у Брониці, яке є наслідком неправильного використання сміттєвого полігону і спираючись на рішення суду винесене 20 липня 2018 року по цивільній справі №442/4647/18 про відшкодування збитків, позивач: Дрогобицька міська рада , відповідач: Пантюк Петро Павлович, відповідач: Орищак Михайло Васильович, відповідач: Куцопей Роман Михайлович, відповідач: Олексяк Володимир Михайлович, відповідач: Давидяк Мирослав Степанович, яке мешканці Брониці не виконують, так як воно не законне вимагае розблокувати сміттєзвалище.
Відповідно до Міжнародної Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 та 1820 "про гарантії безпеки людини", яка є обов’язковою до виконання в Україні, броничани мають право вимагати від влади дотримання безпеки відносно свого життя та життя своїх родин.
Через дорогу від «вартових» у Брониці голодує Андрій Коваленко, ветеран боїв на Карачуні, Світлодарській Дузі, Дебальцевому, голова Благодійного фонду бійців батальйону імені генерала Кульчицького. Вражений подіями «Сміттєвого віче» голодує на сухо вже сьомий день, так само відмовляється й говорити. Прийшов до бронницького полігону з Дрогобича босоніж. Відповіді на наші питання писав у блокноті.
Ветеран вважає, що є люди, яким ця ситуація вигідна, він же голодує для того щоби нарешті було очищено місто від сміття.
Що чекає нас завтра, – невідомо
І поки колапс триває, Дрогобич уже стає героєм репортажів у не лише українських ЗМІ (до речі, на вічі були не тільки місцеві журналісти, а й представники Першого Західного та каналу «news one»).
З надією на мирне вирішення конфлікту між владою Дрогобича і невдоволених мешканців Брониці пропонуємо увазі шановних читачів Пастирське звернення де є прописані по крокові дії, які потрібно зробити для вирішення проблеми зі сміттєзвалищем у Бронниці. Описані у Зверненні кроки є так само актуальні і сьогодні.
Анна Баневська
за використанням матеріалів ґазети "Майдан" :
Пастирське зверненя
Владики Юліана /Вороновського/,
Єпископа Самбірсько-Дрогобицького
Всесвітліші та всечесніші отці!
Представники місцевої влади!
Дорогі у Христі братя та сестри!
Слава Ісусу Христу!
Звернутися сьогодні до Вас цим листом спонукає мене непроста ситуація, що склалася у зв’язку із непорозумінням між міською владою Дрогобича та громадою села Брониця з приводу сміттєзвалища, розташованого поблизу названого села. І хоч ця проблема тягнеться віддавна, однак теперішнє її загострення не може залишити нікого байдужим, в тому числі і Церкву, оскільки зачіпає морально-етичну площину відносин між людьми, владою та громадянами.
Впродовж своєї історії Христова Церква завжди переймалася питаннями соціального характеру, розвиваючи своє суспільне вчення в дусі Євангелія.
І хоч часто сьогодні у нашому посткомуністичному суспільстві можна почути твердження, що Церква не повинна втручатися у суспільні справи, і що Євангеліє немає нічого спільного із земною активністю людини, все ж мусимо погодитись, що Церква – це є віруючі люди, які одночасно є і громадянами даного суспільства. Також готуючи кожну людину до життя у вічності, Церква не може залишатися байдужою до її соціального визволення. Уже в першій енцикліці соціального характеру «rerum novarum» («Нові речі» 1881 рік) Папа Лев xiii наголошує: «Не можна вважати, що турбота Церкви повністю спрямована лише на спасіння душ, а те, що належить до морального і земного життя повинно занедбуватися!» Також у Душпастирській Конституції про Церкву Другого Ватиканського Собору говориться, що «…Церква, виявляючи пошану і любов до всієї людської сім’ї, повинна вести з нею розмову про всі злободенні питання, просвітлюючи їх євангельською правдою та виділяти засоби спасіння для їх кращого вирішення. Бо треба спасати людину та обновити людську суспільність.» Тому Церква остерігає вірних від помилок і труднощів, які часто виникають у суспільстві. І той факт, що Церква сповняє духовну місію, насправді не протиставляє її світові. Блаженної пам’яті Іван Павло ii зазначив, що «… есхатологія (наука про останні речі) вже розпочалася із приходом Христа, його земним життям та смертю відкуплення. І хоч дочасний та есхатологічний порядки відрізняються між собою, однак усе, що в дочасному порядку служить добру, правді, справедливості, суспільному спокою, має для людини також значення в есхатологічному вимірі». Дочасність, яка виражається в конкретних структурах і охоплює всі сфери людського життя, впливає на релігійно- моральну позицію людини та її духовний розвиток. Тому, виконуючи своє основне призначення: поєднання людини з Богом, Церква як спільнота спасіння покликана також брати активну участь у соціальних проблемах, покликана стати «життєвим началом суспільства», бути у світі й для світу як «сіль», як «дріжджі», як «світло», як зародок нового людства.
З огляду на вищесказане вважаю, що маю моральний і пастирський обов’язок звернути увагу на те, що відбувається останніми днями у Дрогобичі і в що є втягнуті вірні Єпархії.
Дрогобич є древнім історичним містом, яке розвинулось впродовж століть і сьогодні є великим містом із населенням понад 70 тис. осіб. Життєдіяльність такої кількості людей спричинює побутові відходи і це є природно. Проблема починається із потребою своєчасного вивезення сміття за межі міста. І на сьогоднішній день це не є проблема тільки нашого міста. Засміченість лісів, лук, забруднення річок та озер, отруєність ґрунту та повітря – це все є складові загального стану екології в Україні. Часто-густо до цього спричиняються звичайні люди, які вміють забавлятися на природі, проте не вміють після себе залишити порядок. З іншого боку, в нашій громаді можна почути, що ми є дуже бідними, як важко нам живеться. І це є також правдою. Але хочу навести елементарний приклад: мені часто приходиться бувати за кордоном, де економічно-фінансовий стан є набагато вищим, аніж у нас. Однак ці багаті європейці не встидаються відділяти від загального сміття пляшки, пластикову посуду, макулатуру тощо і здавати і відповідні пункти приймання. А ми у своїй бідності не вважаємо за необхідне у своїх домівках це зробити. Нам легше викинути це у загальне сміття, щоб із ти не возитися. Питання повстає: проблема тут бідності чи заможності, а чи нашої недбалості та безкультур’я?
Рівно ж одним із завдань місцевої влади має бути пропаганда здорового і чистого життя міщан. І ця пропаганда має бути не лише на рекламних щитах, а підкріплена реальними ділами. Наприклад, збільшення кількості пунктів прийому вторинної сировини, встановлення контейнерів для сміття із розмежуванням для різного роду відходів, оформлення майданчиків для сортування сміття з метою відділення вторсировини і здачі її на приймальні пункти, тим самим зменшення кількості вивізного сміття на звалище тощо. Звичайно, добре було б, якби працювала загальнонаціональна програма охорони навколишнього середовища, були б передбачені відповідні кошти у державному бюджеті на здійснення цієї програми. Проте годі чекати і говорити «якби». Народ обирає також і місцеву владу, обов’язком якої є дбати про життєдіяльність міста. Цей приклад нам показує, що замало є лише передвиборчих обіцянок чи високих патріотичних висловів. Державний чиновник повинен усвідомлювати своє становище, брати на себе відповідальність перед Богом і народом та проявляти максимум професійності. Одним словом, він має бути лідером. А лідер це той, хто вміє вести діалог, хто вміє знайти спільну мову, хто, не ображаючи інших, - вміє домовлятися. А вивести народ на протиставлення пікетникам, зводити рахунки чи словесно ображати опонентів – не такою повинна бути позиція державних мужів… Ми зобов’язані розв’язувати будь-які суперечки чи навіть протистояння лише шляхом діалогу. Нам не вдається раз, йдімо другий, не вдається і той раз – є нагода стукати знову. Бо і Христос говорить: «Стукайте і відчинять вам». Але цей стук не може бути із позиції сили, бо село ніколи не порівняється силою із містом, тим більше таким, як Дрогобич. У вирішенні цього конфлікту раджу поставити перед свої очі людину, як образ і подобу Божу, і старатися максимально зважити на її гідність. Тоді ми почуємо одні одних і, я впевнений, прийдемо до спільного знаменника у тій справі.
2. Село Брониця.
Мешканці даного села вже понад 25 років є сусідами міського смітєзвалища, яке не облаштоване належним чином і експлуатується із порушенням санітарних правил (немає огорожі, не проводиться планова рекультивація, не дезинфікується автотранспорт тощо). Внаслідок цих порушень відбувається самозагорання сміття та забруднення навколишнього середовища. Також вже давно мешканці села не вживають воду із криниць, бо вона непридатна до використання. На постійні звернення громади про компенсацію нанесеної екологічної шкоди та виконання санітарних правил на сміттєзвалищі влада міста Дрогобича відповідно не реагувала, часто лише обіцяла «золоті гори». Нарешті громада почала блокувати вивіз сміття з метою домогтися своїх вимог. Це спричинило конфлікт, у який втягнулися від найменшого мешканця села до чиновників не лише Дрогобича та району, але й обласного центру. Проте наша поговірка каже: «Не має зла, щоб на добро не вийшло». Організованість і стійкість броничан змусили всіх повернутися обличчям до десятиліттями не вирішеного питання.
Однак є час розкидати каміння, і є час його збирати. На мою думку, час протистояння повинен закінчуватися, а натомість місцева громада має працювати на залучення державних коштів для благоустрою села, розпрацьовувати різного роду господарські та гуманітарні проекти, які фінансуватимуться із дрогобицького міського, обласного, а навіть і державного бюджетів тощо. А паралельно має бути розроблена стратегія і програма загосподарення сміттєзвалища та його належної експлуатації.
Дорогі у Христі! Цей пастирський лист спрямований до вас не для того, щоб когось образити чи звинуватити. Церква завжди стояла і стоятиме на захисті прав людини, пошанування її свободи та гідності, а також заступатиметься за слабших, зневірених, ображених, знеславлених тощо. Рядки цього звернення спрямовані до кожного з нас, щоб пробудити громадянську зрілість, розбурхати приспане сумління, нагадати про відповідальність кожного за те, що робимо і те, що не робимо, а можемо зробити. Бажаю, щоб це протистояння стало уроком для інших сіл, а особливо міст, де ситуація із смітям сіто не відрізняється від дрогобицької. Тому закликаю нашу місцеву владу не чекати конфлікту в іншому місці, а крок за кроком наводити порядок у цій справі.
Молю Всевишнього, щоб обдарував Даром Мудрості кожного, від кого залежить вирішення такого небажаного протистояння, а також сподіваюся, що виваженість, розсудливість та здоровий глузд переможе.
Мир у Господі і моє архиєрейське благословення!
неділя, 2 вересня, 2007 р.Б.
джерело: перевірено редакцією
