Любов і Розлука

Любов і Розлука гуляли у полі,
На зустріч їм пара ішла молода.
Розлука потерла холодні долоні,
-Не бути їм разом, -сказала вона.

-Стривай,не спіши,-Любов шепотіла,
-Дай підійти і торкнутися їх,
Ти потім роби усе, що хотіла,
А зараз не рухай сердець молодих.

І вітром легеньким Любов підлетіла,
Іскру запалила у світлих очах,
Вдихнула любов, дала свої крила
І тихо розвіялась десь в небесах.

Розлука сердилась,та було даремно,
Любов’ю наповнені юні серця.
-Вернуся пізніше до них я,напевно,
Хай вогник любові помало згаса.

Вернулась Розлука літнього ранку,
А в домі закоханих радісний сміх,
Дитя колихає матуся на ганку,
Подяку Розлука зустріла у них.

Минули роки, вже виросли діти
І знову Розлука у дім їх іде.
-Тепер розлучу, не будуть радіти…
Та марно усе, там Повага живе.

Завила Розлука, не в силах її
Повагу в родини забрати.
-Я ще повернусь,- лунало вночі,
-Не будете вічно кохати.

І якось осіннього теплого дня
Заглянула в шибку Розлука,
Там бабця старенька одна
Співа колискову онукам.

Зраділа Розлука і знов підійшла,
У очі бабусі дивилась,
А там… А там Пам’ять жила
Про Любов, що давно зародилась.

Галина Пiгут

Голосуйте за наших конкурсантов  и оставляйте свои комментарии!