114 років від дня народження Степана Бандери

Символічна дата для українців цьогоріч була «посилена» черговою атакою росії. 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів (Івано-Франківська область нині) у сім'ї священника народився Степан Бандера. Особистість це неординарна, про яку впродовж життя і після смерті склали неймовірну кількість міфів. Непростим було і його життя. Він отримав смертний вирок за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, був ув’язнений нацистами та перебував у концтаборі за відмову скасувати Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 року і зрештою підступно вбитий агентом КДБ. 15 жовтня 1959 року у Мюнхені в нього вистрілив отрутою Богдан Сташинський, який народився у Львівській області. Для багатьох ім'я Степана Бандери стало символом боротьби за незалежність України. Водночас постать Бандери досі викликає палкі суперечки.

Кажуть, що війна закінчується лише тоді, коли  помирає останній содлат, який воював на ній. Зараз ще живі ветерани, які воювали під прапором Бандери.

Щороку у різних містах України влаштовують смолоскипну ходу чи народне віче. Цьогоріч день народження провідника, вже за традицією, відзначили у Львові. Львівська обласна військова адміністрація напередодні анонсувала офіційні заходи. О 14:00 на площі Кропивницького зібралися львів'яни та гості міста.

Пам'ятник Степану Бандері. Фото: Сергій Дідковський

«Боротьба, яку розпочав Бандера, ще не завершена, зараз ми маємо російсько-українську війну. Тому його постать і викликає  такі жваві дискусії. Кажуть, що війна закінчується лише тоді, коли  помирає останній содлат, який воював на ній. Зараз ще живі ветерани, які воювали під прапором Бандери. З постаттю Бандери, як успішного лідера, символа такої боротьби, окупанти, чи то німецькі, чи російські, асоціювали весь цей рух. І всіх, хто носив вишиту сорочку і розмовляв українською, називали «бандерівцем», незалежно від  того, чи поділяли вони погляди Бандери. Тому його постать викликає емоції як в патріотів, так і у ворогів України. Але більшість людей не знають достатньо ні про Бандеру, ні про його рух, ні про умови, в яких він вів боротьбу», – каже історик Микола Посівнич.

На його думку, феномен Бандери у тому, що він зумів згуртувати навколо себе  дуже яскраві і сильні особистості.

«Ця боротьба вимагала людей рішучих, які були здатні провадити цю війну і вона породжувала нових лідерів. Зі свого боку Бандера, опинившись на чолі визвольної боротьби, проявив стійкість, характер і  рішучість. Він також був успішним «менеджером» інформаційної війни. Він розумів важливість пропанганди і те, що зброя не вирішує усіх завдань. Тому, хоча Бандера сам не воював, він був лідером, який формував і скеровував суспільну думку. Тому Шухевич та інші командири визнавали його політичне керівництво. В цьому теж була сила Бандери», – каже історик.

Ця боротьба вимагала людей рішучих, які були здатні провадити цю війну і вона породжувала нових лідерів.

Він додає, що на відміну від багатьох сучасних політиків, Бандера був ідейною людиною.

«Він, на відміну від багатьох теперішніх політиків, для яких готовність померти за  Україну чи принаймні працювати для неї – це лише виборчі гасла, жив за  Декалогом українських націоналістів і підпорядковував йому все життя. Бандера був людиною чину і всім своїм життям демонстрував відданість ідеї, яку втілював на практиці. Він прийшов у політику небідною людиною, а вийшов з неї в труні. І він розумів, що не зможе використати всі свої напрацювання, свій «політичний капітал», а ними скористаються вже наступні покоління. Тобто він мав розуміння, що не скористається плодами свої праці і працює на майбутнє. А найголовніше – він мав світлу віру в те, що буде незалежна Україна. А ще він розумів, що  недостатньо здобути державність, а її ще треба наповнити змістом», – каже Микола Посівнич.

А найголовніше – він мав світлу віру в те, що буде незалежна Україна.

На його думку, всі ці якості перетворили Бандеру на «міфічного» персонажа.

«Ми говоримо про Бандеру як міф у позитивному сенсі і тут має значення не його реальне життя, а сотні тисяч учасників його руху, і загалом всі, хто боровся за незалежну Україну, якщо навіть вони не були під його прапором і не поділяли його ідей. Є певний парадокс у тому, що Бандера став символом боротьби для всіх українців, хоча в нього були ідейні і збройні противники навіть серед  націоналістичного табору. Але ця грань стерлася, і Бандера став уособленням боротьби, як перед ним це були Петлюра і Мазепа. Відтак Бандера увійшов до цього пантеону борців, які творили незалежну Україну», – підсумовує історик.