За десять років Меморіал було оновлено й відтак регулярно силами громади з допомогою доброчинців підтримують пам’ятне місце в належному стані.
більше фото можна подивитися у фотоальбомі на сайті за посиланням:
У Дрогобицькій громаді: Є над чим замислитись...січень 2023 року
Цього вже нема
Три роки тому було облаштовано стежки, щоб можна було спокійно обійти територію й відвідати кожну з братських могил, яких тут … 13…
Скорботне місце. Пам’ять, яка досі болить.
Забувати про скоєне в часи Другої світової нацистськими катами не маємо права. Особливо зараз, коли такі самі нелюди, як винуватці Голокосту, чинять в нашій вітцівщині Україноцид.
Та якось надто диво виглядає ситуація з Меморіалом у Брониці. Видається, що непокоїть лише єврейську громаду й те, що коїться там, й те, до якого стану нині довели місце болю та скорботи ті, хто в душі та серця ні сорому, ні співчуття не мають.
Ми вже писали і про те, як між могилами збирають гриби, як рагульки та рагулиці пікніки тут влаштовують.
Добре відома й скандальна історія, коли десять літ тому за сто метрів від місця де останній спочинок знайшли невинні жертви коричневих убивць, лісництво (керував ним тоді добродій Матяшовський) облаштували “місце відпочинку біля стели”, де ті ж Рагулі ласували шашликами на землі, просякнутій кров’ю своїх краян. І якби не тодішній очільник району Михайло Винницький, наруга тривала б і надалі…
Нині ж знову панують в Брониці лісничі. Їздять між могилами, возять ліс (цікаво, чи легально різаний), іноді й інші “шанувальники” довкілля та природи. І вже сліду нема від титанічної праці з впорядкування пам’ятного скорботного місця. А було викладено стежки – всією територією Меморіалу – з чотирьох шарів щебеню та гравію різних фракцій. Верхній був червоного кольору, як символ крови, пролитої в Брониці в час Голокосту…
Ось так нині
Тепер уже для того, щоб дістатись гробів, щоб вшанувати пам’ять жертв нацизму, треба долати чималі перешкоди…
А що ж влада? Слушне запитання, та можна на пальцях полічити посадовців, які бодай раз відвідали це місце.
Щоправда, останнім часом і нинішнє керівництво району, і дехто з чиновників міської ради беруть участь у поминальних заходах на Єврейському меморіалі…
Та вочевидь цього замало: Меморіал ніби є (навіть перед виїздом туди є відповідний вказівник), і водночас його не має. Адже не внесено цю територію до реєстру пам’ятних місць Дрогобиччини. Й тут необхідно, щоб об’єднали зусилля влада району та міста (нині Брониця – в складі Дрогобицької громади).
Пам’ять і пошанівок жертв фашизму, зокрема й винищених у Голокості – не є виключно справою єврейської громади. Не маємо уподібнюватися московитами й розуміти, що це – спільна наша пам’ять, що не повинні ділити історію на “нашу” й “не нашу”, адже лежать у землі Броницького лісу наші краяни…
27 січня українці разом зі світовою спільнотою відзначатимуть День пам’яти жертв Голокосту. Є надія, що після того, як побачать представники влади, що сталося з Меморіалом, на власні очі, наруга над пам’яттю припиниться.
Світлини надані Дрогобицькою юдейською громадою
