Інтерв'ю з ліквідатором

Інтерв'ю з ліквідатором

2023-12-14 18:30:47

Інтерв'ю з ліквідатором

З нагоди Міжнародного Дня вшанування пам’яті ліквідаторів трагедії на Чорнобильській АЕС...

Редакція газети «Гомін Галичини» підготувала для шановного читача ексклюзивне інтерв’ю з  Володимиром Саратовським — ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Почесним Ветераном України, представником Міжнародного благодійного Чорнобильського  фонду, йому вручено орден і диплом Милосердя за надання допомоги потерпілим від Чорнобильської катастрофи в червні-липні 1986 року, а також за розробку і втілення в практику нових методів і препаратів лікування від радіоактивного опромінення, академіка, дійсного члена  МАКБЕЗ Віце-президента цієї Міжнародної Академії Культури Безпеки Екології і Здоров’я, голови президії Дрогобицької районної Ради Українського товариства охорони природи, голови регіональної громадської міжвідомчої консультативної Ради з екологічної експертизи, радника голови правління ПрАТ СГК «Дніпро-Бескид». Він першим виступив ще у 2001 році на міжнародній конференції "Україна-НАТО" з пропозиціями вирішити екологічні проблеми Стебника та Борислава.

В його трудовій книжці багато заохочень, нагород, подяк, але один запис по-особливому бентежить і хвилює в цей день — «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

 «З 29 червня по 15 липня 1986 року брав участь в роботах при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС згідно наказу штабу Цивільної Оборони України №896 від 17.07.1986р.». Це теперішній радник голови правління санаторію «Дніпро-Бескид» у місті Трускавець — Володимир Вікторович Саратовський, який працював старшим інженером-дозиметристом, брав участь в ліквідації аварії на чорнобильській АЕС, голова Центру Захисту Здоров’я і Довкілля Прикарпаття цієї Академії Культури Безпеки Екології та Здоров’я, Полковник у відставці Збройних Сил України.

Ось що розповідає Володимир Вікторович Саратовський редактору газети «Гомін Галичини» Ганні Баневській: «17 квітня мене, як офіцера запасу, призвали до війська та перевели на казарменне положення у в/ч 33481 — полк Цивільної Оборони, який підпорядковувався Прикарпатському Військовому Округу Міністерства Оборони, на той час на посаду начальника хімічної служби полку на перепідготовку. Командиром частини був підполковник В’ячеслав Дзюбенко. Переді мною була поставлена задача — підготувати хіміків-дозиметристів та перевірити (відградуювати) понад 200 дозиметричних приладів для радіаційної розвідки. В моє підпорядкування дали офіцерів, які також розбиралися в цих питаннях — Стопніка Олександра, старшого лейтенанта та інших. 26 квітня 1986 року я дізнався, що вибухнув 4 енергоблок Чорнобильської АЕС і готував дозиметристів і прилади на Чорнобиль, а в кінці червня 1986 року, коли реактор ще горів і були викиди, одержав відрядження для виконання спецзавдання від штабу Цивільної Оборони України і прийняв від капітана ІІІ рангу (майора) Полуянова лабораторію Київської області. До речі, капітан-лейтенант Полуянов був у нас у Дрогобичі в лабораторії від Криму в 1984 році на зборах начальників лабораторій*.

Моя робота полягала в перевірці дозиметричних приладів та дозиметричному контролі 10 і 30 кілометрової ЗОН. Дозконтроль транспорту,  який йшов на Київ, та питань, що стосуються радіаційної безпеки. Під час роботи в Київській області я доповів своєму безпосередньому начальнику, полковнику Івану Петровичу Гончаренко, про горючі частинки PL 239 (плутонію 239) в повітрі, ці частинки нищили все живе, пробиваючи наскрізь, уражаючи клітини. Також повідомив про це і генералу Максимову. У цьому повідомленні була інформація, яка попереджала про смертельну небезпеку для життя працівників. Це повідомлення сприяло подальшому набору для роботи на реакторі не молоді призовного віку,  а офіцерів запасу (старших за віком). Як доказ інформації про горючі частинки, я показав вищому командуванню підручник Іванова «Основи дозиметрії» 1979 року випуску, де зазначено, що при руйнуванні РМБК – 1000, який був на 4 енергоблоці, в повітрі утворюються  «горючі частинки» PL 239.

Сьогодні хочу хвилиною мовчання вшанувати пам’ять своїх командирів і побратимів ліквідаторів: генерала Бурштновича, полковника Михайла Бородкіна, майора В’ячеслава Бондаря, полковника Генадія Присяжного (був раніше в Дрогобичі командиром частини), Анатолія Андрошуліка, пожежника майора Юрія Ткаченка, майора Дмітрієва, полковника В’ячеслава Дзюбенка, В’ячеслава Шубенічєва, лікаря Володимира Децьо (м.Трускавець), Павлика (м.Трускавець), полковника  Тамльонова, військового лікаря полковника Петра Плоскіна, полковника Гончаренка І.П. (начальника відділу Протирадіаційного і Протихімічного захисту штабу ГО України), генерала Максимова (начальник хімвійськ того часу). Та привітати нині живих: генерала Миколу Шмаля, генерала Боярова, генерала Олексія Титаренка, генерала Бондарчука, полковника Даміра Шафігуліна, полковника Валерія Глобенко, полковника Анатолія Власенко, інженера Гелярія Сосяка, полковника Леоніда Шибунько, полковника Олександра Парієнка, полковника Приходько, полковника Германа Шишкіна, полковника Юрія Сопко, полковника Хмельницького, полковника Мотузова, полковника Черкасова, полковника Криклівця, головного лікаря трускавецької міської лікарні Ігора Стасика.

Прошу мені пробачити що не всіх згадав у цьому інтерв’ю.

Вічная пам’ять героям Чорнобиля.

Слава ліквідаторам чорнобильської трагедії!

Слава Україні!»

Працюємо для перемоги України в кривавій війні росії проти України і всього цивілізованого Світу.

Від редакції хочу додати, що в той час, як ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС боролися з небезпекою на передовій, санаторій «Дніпро-Бескид» один з перших приймав потерпілих від Чорнобильської катастрофи під керівництвом Олександра Чебаненка — українського лікаря та науковця, заслуженого лікаря України, доктора медичних наук, професора, академіка Європейської академії проблем людини, завідувача кафедри курортного менеджменту Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, заступника редактора «Українського бальнеологічного журналу», голови правління ПрАТ СГК «Дніпро-Бескид», депутата Львівської обласної ради, кавалера ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, ордена «За заслуги» I, II та III ступенів, кавалера «Золотого хреста Заслуги», почесного громадянина міста Трускавець. У 2017 році увійшов до «Топ-100 найвпливовіших осіб Львівщини» за версією Інформагентства «Медіастар», де у категорії «Медицина» посів перше місце.

Фото з архіву ліквідатора В.Саратовського,

в/ч 33481, 17 квітня 1986 року

Спілкувалася і готувала матеріал:

Ганна Баневська

(текст інтерв'ю відредаговано 25.12.2023р.)

*відредаговано 30.12.2023р.: замість лабораторії - лабораторій

джерело: ексклюзивно для редакції






Що ще читають на цю тему



Коментарів немає
Додати коментар


Коментар