Цікаві спогади

                                         Уже  роками  збираю  матеріали  для книги про людей, із якими  я  зустрічався, про  своїх друзів,  президентів, культурних  діячів, артистів та  цікавих  знаменитостей. Це і  мої  особисті  фотографії,  їхні  автографи у  книгах,  матеріали у ЗМІ та  інше. Про  кожного  із  них є  цікаві  спогади.

     Хочу  поділитися  спогадом  про Емануїла Храпка, який  як  художник-графік співпрацював  із редакціями  газет  Галичини  та  Буковини. Ілюстрував  книги багатьох  письменників, створив  100  Шевченківських  книжкових знаків. Його  роботи  експонувалися  на  багатьох виставках  і  конкурсах у різних країнах  світу. Доля вділила Емануїлові, уродженцеві  мальовничого села Завалля на Івано-Франківщині, лише 52 роки,  але твори художника житимуть вічно…

    Цікаву зустріч  мені  запропонував давній друг ще  із  студентських  років, косівчанин Василь  Шкурган: « Давай поїдемо  у  село Завалля,  на  Снятинщину. Там оригінальний, місцевий  художник виставляє свою виставку екслібрисів»». Ну  думаю,  що ж то буде цікавого? Але  цікавість  перемогла. Так  я  опинився в обіймах, тоді  мені  ще   невідомого,  Емануїла  Храпка. Це  було 15-го  листопада 1996  року,  де побачив  його  творчий  звіт  за  10 літ «Виставка Емануїла Храпка,  екслібрис, грав’юра, туш-перо».  Описати враження від побаченого словами  неможливо. Також  Емануїл  показав  нам  свою  творчу  майстерню,  де  те  все  виготовляв,  інструменти,  якими  виводив  майбутні свої  твори. Чому  виводив? Та  тому ,  що  спочатку  малював  олівцем  майбутню  грав’юру,  а  вже  потім,  одягнувши спеціальні  окуляри, крапочками оживляв свій  твір. Під  час  цієї  зустрічі  він  подарував  мені  плакат виставки  із  автографом.

    Отримавши  від  Емануїла  Храпка  грав’юри , листівки,  буклети,  я  організував у м.Копичинці,  на  Тернопільщині  виставку  його робіт.  Це  була серія  різдвяних  та  великодніх листівок виданих  в  Австралії та  Канаді. Грав’юри, приурочені   Василю  Зінкевичу, Назарію  Яремчуку,Дмитру  Гнатюку, Аллі  Кудлай, Івану  Поповичу. року. 

   Цікавою  була листівка,  яку  він  виготовив  з нагоди  першого  пісенного  фестивалю,  приуроченого  Назарію  Яремчуку,  що  проходив  у  Вижниці 21-22.09.1996 року. Намалював і  гарну  дівчину,  що чарувала  легіня, вдало  обрамив листівку  словами «Сонце  руту  знайшла,  і  мене зчарувала»,  а  от  портрет  Назарія  намалювати  не міг (багато митців  не  змогли вдало відтворити обличчя артиста). Тоді  Емануїл  попросив  у  мене  світлину  Назара,  яку  майстерно вклав у  цю  листівку.

    Виставку художника –графіка  Емануїла  Храпка  було організувано кабінетом  народознавства Копичинецької СШ№2 ,  у  виставочному  залі Центру  культури  та  дозвілля м.Копичинці  із  30.07.по 16.08.1997  року.

    І  як  ще  не згадати чудові, кольорові   листівки  Емануїла, які  він  нам  дав 28.09.1997  року  для  продажу. У  кіоску,  де  ми   продавали  газети  та  журнали,  вони  миттєво розійшлися .У  кожній  листівці  був  вітальний  текст,  а  у  різдвяних  ще  й  колядки. Також на  кожній  він  поставив  власноруч  свій  автограф. В  основному  люди  їх  купляли,  щоб  привітати  родичів  за  кордоном.

        І  наостанок  хочеться  сказати,  що  такої  особистості,  як  Емануїл  Храпко  я  більше  не  зустрічав:  щирий  привітний, знаючий  історію  свого  краю, майстер творчої справи.  Він   мене запрошував  приїхати  на  презентацію  його  книги  «Історія  Завалля» у  рідне  село, на

 Снятинщині . Та  доля  так  розпорядилася,  що  більше  я  із  ним  не зустрівся.

      Він  писав  історію  про своїх  земляків,  ми  пишемо  спогади  про  нього. Життя  продовжується .

                                             Роман  Островський, світлини автора

більше світлин натисни тут: