П’ятниця, 31 січня  2025 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

 Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

 Переходимо в сіру зону? 

Чому втрата американської допомоги для українських медіа — серйозна загроза для демократії та свободи слова? «Детектор медіа» опублікував матеріал з аналізом ситуації: «Загроза для українських медіа — це дещо серйозніше за кілька незаписаних подкастів, часткове скорочення працівників редакцій і закриття окремих проєктів. Згубні наслідки будуть відчутні далеко за межами медіасектору: у громадському й політичному житті, у відновленні зруйнованого війною і побудові демократичних інституцій, у суспільних комунікаціях і міжнародних відносинах, у перебігу тієї організаційної і ціннісної трансформації, яку ми звемо “рухом до Європи”». Медійники публікують повний список сфер і напрямів, де втрата фінансової підтримки США може спричинити повну зупинку або суттєве скорочення роботи, а в перспективі — регрес і зникнення тих досягнень і змін на краще, які ми мали за останні десятиліття. Я залишу тут кілька прикладів: свобода слова, журналістські розслідування, прозорість і громадський контроль влади, висвітлення війни або  «непопулярні» соціальні теми. Читайте повний текст, щоб розібратися, як втрата американської підтримки може загнати українські медіа в «сіру зону», що це означає для свободи слова і демократії та які виклики постануть перед журналістикою.

 Хто головний на фабриці клікбейту?

Богдан Амінов, шефпродюсер «Фабрики новин», — колишній  ведучий каналу Медведчука, «боровся» за журналістські стандарти, а потім перейшов на «шок-контент» у ютубі. Клікбейт — невід’ємна частина сучасного медіапростору, і поки одні борються з ним, інші перетворюють його на прибутковий бізнес. Моя колега Ірина Семенюта дослідила, як Богдан Амінов багато писав про новини, про медіа та стандарти, а потім став одним з гравців в індустрії клікбейту. У тексті розбираються основні схеми роботи «фабрики клікбейту»: «Неочікувано! Путін в шоці!», «Вибухова хвиля знесла місто!», «Диктатор помирає! Отруїли спецслужби!» — це типові заголовки «Фабрики новин», про шкідливість якої «Детектор медіа» вже писав тут і тут. 

 Російська пропаганда намагається створити образ України як «тягаря» для ЄС 

Огляд російської пропаганди за 20–26 січня 2025 року зробив Віталій Михайлів разом з командою аналітиків «Детектора медіа». За цей час задокументували 26 вкидів, зокрема, російські пропагандисти брехали, що український військовий пішов у СЗЧ і згодом убив свою співмешканку, а в Києві запанікували через промову Трампа на інавгурації. А ще в соцмережах, зокрема в тіктоку, поширювали відео, в якому йдеться, що в бюджеті України на 2025 рік витрати на Національну поліцію нібито вчетверо перевищують фінансування ЗСУ. Однак це брехня. У тексті проаналізовано, як російська пропаганда намагається створити образ України як «тягаря» для ЄС, які наративи для цього використовуються та чому важливо розпізнавати і протидіяти таким інформаційним маніпуляціям.

Як захиститися від інформаційного стресу

Як захистити себе від медіатравми та не стати жертвою інформаційного перенавантаження? Як зберегти емоційну рівновагу, коли кожен день наповнений тривожними новинами? Чи можливо навчитися споживати медіаконтент без шкоди для власного психічного здоров’я? Чому медіатравма стала невидимим, але серйозним викликом для українців? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Оленою Тараненко, менеджеркою з розбудови потенціалу проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті» IREX в Україні. А також розмовляли про те, чи можна «вакцинуватися» від інформаційного стресу та чи справді медіадетокс — це ефективний спосіб самозахисту.

 Лицарі правозахисту: Суспільне розповіло історії українських правозахисників

На Суспільному вийшов документальний цикл «Лицарі правозахисту», що розповідає про українські правозахисні організації. Кожна серія присвячена окремій структурі, яка опікується українцями, що постраждали від російської агресії. Марія Спалєк пише, що фільм Суспільного — свого роду відеоенциклопедія провідних українських правозахисних ГО, яка дає уявлення про історію їхнього створення, головний напрям роботи, керівників, а також найвідоміші справи, які вела певна організація. Проєкт побудований на інтерв’ю членів громадських організацій, а також учасників їхніх справ і свідків подій. Розповідь проілюстрована архівними фото і відеоматеріалами та відеореконструкцією. Часто це історії зі щасливим фіналом, як у випадку зі звільненням з полону режисера Олега Сенцова, за якого боровся Центр громадянських свобод. Але деякі справи, які ведуть ГО, від початку не можуть мати хепіенду, адже йдеться не про порятунок людей, а про пошуки їхніх убивць і документування воєнних злочинів.

 Держкіно почало розподіляти сльози з кінобюджету-2025 

 «Цьому дам і цьому дам, а цьому не дам». Катерина Городнича аналізувала роботу Ради з державної підтримки кінематографії, яка зібралася вперше у 2025 році, щоб розподілити бюджет: «Цей бюджетний рік перетворює членів ради на еквілібристів,  балансувати між виробництвом і наявними грошима зможуть хіба відьмаки. Роздавати майже нема чого». Яким було перше засідання, і чому Антоніні чи не вперше під час перегляду довелося співчувати абсолютно всім, — читайте в повному тексті за посиланням.

І одразу залишу вам посилання на ще один текст Антоніни — про те, як виробники українських фільмів роками дурять журналістів своїми пресрелізами. Лєна Чиченіна пише про розвиток українського кіна та особливості його піару: «Ми бачили все більше і більше стрічок, з'явилося істотне державне фінансування, конкурси, і справа поїхала. І майже одразу почали кристалізуватися тенденції в позиціюванні. Хтось узагалі забивав на рекламу і потім жалівся, що фільм у прокаті не дивляться. Хтось почав звертати увагу на промо і маркетинг та отримував непогані боксофіси. А хтось передавав куті меду і писав у пресрелізах якісь казки дідуся Панаса, значно перебільшуючи досягнення». Про останніх — новий матеріал Лєни. 

 

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цей лист до кінця.

 

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

 

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.