Гомін Галичини

останні новини


ДЕРЖАВА

Президент
Верховна Рада
Кабінет міністрів



Сказ – небезпечний паралічами та смертністю

2015-02-26 16:34:02


Сказ – небезпечний паралічами та смертністю

Сказ (інші назви: рабіес (лат. rabies), застаріле - гідрофобія, водобоязнь) - гостре інфекційне захворювання, що виникає після укусу зараженої тварини, що протікає з важким ураженням нервової системи і закінчується, як правило смертю .

 

         Сказ було відомо людям задовго до нашої ери і описано в різних найдавніших книгах. Уже в єгипетських папірусах, індійських священних книгах Ведах, грецьких і римських письмових джерелах, а потім і в Біблії розповідалося про сказ, яке передається людям від оскаженілих тварин (диких і домашніх). Про небезпеку цієї хвороби писали в середньовіччі, епоху Відродження і пізніше. Він характеризується паралічами і стовідсотковою смертністю. Згідно з оцінкою ВООЗ, сказ входить у п’ятірку найнебезпечніших зооантропонозів (хвороб, спільних для тварин і людей), що завдає величезних соціально-економічних збитків.

 

         На сьогоднішній день в Україні затверджено галузеву «Програму оздоровлення території України від сказу на 2008 - 2015 роки», розроблену Інститутом ветмедицини УААН із урахуванням європейського досвіду боротьби з цією хворобою. В усьому світі найбільш економічно ефективною стратегією боротьби зі сказом є профілактика цієї хвороби серед тварин шляхом їхньої імунізації. Програмою передбачено проведення профілактичних щеплень проти сказу собакам на всій території України, а в зонах стійкого неблагополуччя – і котам.

 

         За 2014 рік в Львівській області  були зареєстровані 17 випадків захворювання серед тварин , проти 26 випадків за аналогічний період 2013 року , що на 9 випадків менше ніж минулого року.

 

         Випадки зареєстровані :

 

-         5 у собак ( Жовківський , Золочівський ,Яворівський , Буський р – ни та м. Буськ );

 

-         10 серед лисиць ( Городоцький , Бродівський , Жовківський , Золочівський , Буський , Сокальський, Сколівський , Стрийський р – ни);

 

-         1 тхір ( Золочівський район) ;

 

-         1 куниця ( Буський район).

 

         У Львівській області попередній випадок захворювання людини на сказ реєструвався в жовтні 2009 року у мешканця м. Борислава . Потерпілий з приводу укусу лисицею , за медичною допомогою не звертався , захворів через 3 роки та помер . Діагноз підтверджено лабораторно.

 

         Основним резервуаром збудника сказу у дикій природі , як і раніше залишається червона лисиця ( 57 % від усіх тварин, 90% від усіх  диких тварин ). Досить високою залишається захворюваність і серед домашніх тварин , що свідчить про еволюцію епізоотичного процесу  у напрямку активізації та об’єднання ланцюгів «природного» та міського типу.

 

         Підвищення ризику інфікування людей та тварин вірусом сказу сприяє значна кількість безпритульних собак і котів.

 

         По місту Дрогобичу ж службою ветеринарної медицини в мм. Дрогобич та Стебник протягом 2014 року проти сказу щеплено 1651 домашня собака та 2116 домашніх котів. 

 

         Всього ж протягом 2014 року в лікувальні заклади м. Дрогобича та Стебника за антирабічною допомогою звернулось 119 осіб (124,1 на 100 тис. нас.) в т.ч. 37 з них сприводу покусів невідомими (бродячими) тваринами, що становить 31 % у решті випадів, а саме 82  покуси наносили відомі ( домашні) тварини , що складає - 69 % від усіх постраждалих.

 

         Зараження людини відбувається при укусі або ослюнені хворим на сказ твариною. Вірус сказу передається зі слиною. Особливо небезпечні укуси в голову і кисті рук.

 

         Захворювання людей в основному пов'язані з пізнім зверненням укушених за медичною допомогою, з порушенням режиму під час щеплень або незавершеністю їхнього курсу. Більшість захворілих після контакту з хворою твариною не зверталися в медичні установи.

 

         Інкубаційний період триває в середньому від 1 до 3 міс (можливі коливання від 12 днів до 1 року і більше). На тривалість інкубаційного періоду впливає локалізація укусу. Найбільш коротка інкубація спостерігається при укусі обличчя, голови, потім верхніх кінцівок і найбільш довга - при укусі в нижні кінцівки.

 

         Виділяють 3 стадії хвороби: i - початкову (депресії), ii - збудження, iii - паралічів.

 

          Однак є спосіб запобігти хворобі , убивши її в зародку . Це метод специфічної профілактики – введення спеціальної вакцини проти сказу , не пізніше 14 – го дня від моменту укусу. Найкраща специфічна профілактика – це введення специфічного імуноглобуліну та /або активна імунізація (вакцинація).  Терапія може бути припинена , якщо з’ясовано , що тварина залишається здоровою.

 

           Що робити, якщо вас вкусила невідома тварина?

 

    

         Перше , що необхідно зробити, це негайно промити місце укусу милом. Мити треба досить інтенсивно, протягом 10 хв. Глибокі рани рекомендується промивати струменем мильної води , наприклад за допомогою шприца або катетера. Не потрібно припікати рани чи накладати шви.

 

         Після цього потрібно відразу ж звернутись до найближчого травмпункту, адже успіх вакцино профілактики сказу залежить від того, наскільки швидко ви звернулись по допомогу до лікаря. Бажано повідомити лікарю приймального відділення наступну інформацію – опис тварини , його зовнішній вигляд і поведінка , наявність нашийника , обставини укусу.         Далі необхідно провести  курс щеплень , призначений лікарем . Сорок уколів в живіт давно ніхто не робить , вам введуть вакцину і відпустять додому.

 

         На час вакцинації і через 6 місяців після неї необхідно утримуватись від вживання спиртних напоїв. Крім того , якщо ви проходите курс вакцинації від сказу , не можна перевтомлюватися , переохолоджуватися чи навпаки перегріватися.

 

         

Лікар - епідеміолог ДМВЛД ДУ «ЛОЛЦ Д СЕС У»          Круц С.П.

 

Начальник відділу здійснення держсанепіднагляду у м. Дрогобич і Трускавець Паращак В.Р.

джерело: Дрогобицьке земляцтво






Що ще читають на цю тему




Коментарів нема
Додати коментар


Коментар


©
Гомін Галичини 2014-2017

Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність і зміст інформаційних повідомлень