Видатні Дрогобичани: Сьогодні святкуємо День народження видатної людини – Мирослава Мариновича

2016-01-04 20:22:17

Сьогодні святкуємо День народження видатної людини – Мирослава Мариновича. Для мене особисто він є моральним, духовним орієнтиром у сучасному світі, старшим товаришем, з яким я звіряю свої людські вчинки, політичні оцінки, наукові висновки. Пан М. Маринович є уособленням справжнього християнина, глибоко віруючого теолога, філософа, який дуже гостро сприймає будь-яку несправедливість і здатний негайно реагувати на неї. Для нього повага до юдаїзму чи ісламу є настільки ж важливою, як і шанування християнських цінностей та відстоювання прав людини. 
Мирослав Маринович – один із тих небагатьох особистостей, хто обертає колесо історії. Співзасновник Української Гельсінської Спілки, український правозахисник, за радянської доби він був засуджений на 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання по статті «проведення антирадянської агітації і пропаганди». Але радянський табір не зламав патріота, який брав участь у всіх правозахисних акціях, тримав голодівки протесту, мав близько 150 діб покарання в ШІЗО (штрафний ізолятор) і близько півтора року ПКТ (приміщення камерного типу). Пан Мирослав та його товариші по долі, однодумці цікаво розповідають про те життя в неволі. На мене особливе враження справив епізод, коли радянський офіцер-охоронець під час свої суперечки з «колегою»-охоронцем уголос навів «вбивчий» аргумент: «слухай, давай спитаємо у Мариновича, – він не дасть збрехати!..» – це було сказано по відношенню до людини, ув’язненої за «наклепи» на радянську владу…
Так, у своєму житті пан Мирослав має силу та сумління не брехати ні людям, ні собі. А доля М. Мариновича пов’язала його з усе більшим обсягом роботи, все більшим рівнем відповідальності. Після звільнення М. Маринович став засновником першої групи «Міжнародної Амністії» в СРСР (1991), Української асоціації «Міжнародної Амністії». У 1997 він став директором Інституту Релігії і Суспільства Львівської Богословської Академії, членом Українського Богословського Наукового Товариства, з 2000 р. працює віце-ректором Українського католицького університету, з 2010 року очолив українське відділення міжнародного ПЕН-клубу.
Цей список, звичайно, не є повним. Та для мене й моїх колег з Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» Мирослав Маринович є одним із найважливіших партнерів в організації Міжнародного міжрелігійного молодіжного проекту «Ковчег», у підготовці наукових конференцій та публікацій. 
Я щасливий знати Мирослава Мариновича, бачити та слухати його, читати його книжки, серед яких – дорогоцінний подарунок від нього – шеститомник вибраних праць. Серед інших творів для мене особливо цікавою є робота М. Маринонвича «Ісус і Божий народ: юдеї і християни у спільноті спасіння». Кожної зустрічі з цією непересічною людиною я захоплююсь його виступами і ще більше – незвичайним життям.
Хочу побажати цьому видатному українцю миру в душі та в Україні, міцного здоров’я і плідної праці до 120-ти! А там вже побачимо Смайлик «smile» 
Мазаль тов!

джерело: Igor shchupak