Відповідь напасникам

 Заявляю від імені членів усієї родини М.Мороза, що у статті дописувачаем подані явно неправдиві і брехливі факти, пов»язані з виходом (чи не виходом) «Літопису…». Неправда починається від заголовка статті, далі мова про якесь примарне очікування «винагороди» професором М.Шалатою, далі брехня про те, що нібито Інститут літератури імені Т. Шевченка роздобув кошти на це видання - це обман, не дочекавшись роками обіцяних Інститутом літератури коштів, родина М.Мороза самотужки  профінансувала «Літопис…» і більше нікого не було залучено додатково. У фразі   «…почалася робота над томами групи науковців із Інституту Івана Франка у Львові (керівник - Є. Нахлік)» - також неправда. Із цієї установи, на жаль і здивування, керівництвом було доручено наукове редагування тільки другого тому «Літопису…» відомому франкозавцю  п. О. Луцишин.  

Справді, ми сподівались, що М. Шалата може бути найкращим науковим редактором першого тому «Літопису…», однак певні сімейні обставини не дали можливості йому зосередитись на цій праці у той час. Тому перший том редагувала інша особа.   А на те, що «Літопис..» так довго не публікувався, були різні причини, основні з них -  байдужість

чиновників, кумівство  і безгрошівʹя, але аж ніяк не затримка п. М. Шалатою. До речі, на той час у мене вдома були три примірники машинопису «Літопису…», тому ніякої «затримки» й бути не могло. «Літопис…» потребував ще упорядкування, внесення батькових поправок із 3-го, контрольного примірника, виготовлення наукових покажчиків і т. п.           

На мій погляд звинувачення професора Михайла Шалати, висловлені п. М.Зубрицьким  у такій безтактній формі,  явно подані «у продовження» аналогічних абсурдних  тверджень  доцента  Дрогобицького педагогічного університету ім. І.Франка О. Багана,  який у Дрогобицькій газеті «Галицька зоря» за 24 березня 2017 року  на стор. 6 подав статтю  під заголовком «Подія в українській культурі».  Тоді оповідач  мав намір розповісти читачам про значення і концепцію епохального наукового видання  «Франківська енциклопедія» (Львів: Світ, 2016), підготовленого у львівському Інституті Івана Франка НАН України. Розмова у заголовку  вищевказаної  статті редакцією газети проанонсована про Енциклопедію, але під кінець  дивним чином переключилась на  інше видання – на «Літопис життя і творчості Івана Франка» Мирослава Мороза, мойого батька.   І так само в  останній частині своєї розповіді оповідач  додає, що  «…зусиллями Львівського інституту Івана  Франка НАН України щойно видано перші два томи …  «Літопису…».  (????????- моє здивування і підкреслення).  Далі  оповідач  повідомляє: « На жаль, історія його видання отримала ледь не детективне забарвлення, книга вийшла до українського читача із запізненням на чверть століття! У далекому 1992 р. М.Мороз дав на рецензію 1-й том «Літопису…» дрогобицькому літературознавцю М. Шалаті. Те рецензування затяглося аж на довгих 20років!»  Дальші  «перли» навіть не хочеться коментувати.

Згадана у статті Рецензія  на машинопис книги Мирослава Мороза «Літопис життя і творчості Івана Франка» - Том  перший. – 583 с.  професора, зав. кафедрою української літератури Дрогобицького педагогічного інституту ім. Івана Франка  п. Михайла  Йосиповича Шалати ( на 11 аркушах машинопису) була обговорена і схвалена на засіданні кафедри української літератури 19 жовтня 1993 року (протокол № 4) і надіслана моєму батькові з листом  від 12 листопада 1993 року. Чи це важко було перевірити в  секретаріаті рідного Дрогобицького педагогічного інституту, перш ніж безпідставно  звинувачувати  шановану людину? На даний час ця рецензія  зберігається у сімейному архіві  родини М.Мороза.     Дивним є те, що  О. Багану  не було відомо, що у 2002 році у тому ж збірнику № 2 наукових праць  «Франкознавчих студій», де вміщена і його (О.Багана) праця на с. 3, також на с. 313-354 було опубліковано частину (дрогобицький період) згаданого «Літопису життя і творчості Івана Франка» М.Мороза ? Нагадаю, що цю публікацію підготував до друку, попередивши публікацію передмовою під заголовком «Фрагмент праці, на котру давно чекають»  п. Михайло  Шалата.  Ця частина «Літопису…» була не просто опублікована Михайлом Йосиповичем, а й дуже сумлінно  з наукової точки зору вичитана, кожне речення було звірено з першоджерелами і відкориговано.  Таке «ювелірне» відношення до тексту   було для мене зразком  на всю подальшу мою працю  над  упорядкуванням  «Літопису…». 

То хто ж «надурив»  обидвох (чи одного?) дописувачів О. Багана  та М. Зубрицького з інформацією про причини так довгої дороги «Літопису…» до читача? Звідки відомо киянину М. Зубрицькому про стосунки між М. Морозом та М. Шалатою та  про якийсь «шантаж»?  Читаючи обидві статті напрошується висновок, що просто якісь непорядні особи замовили обидві ці статті, подали оповідачам  неправдиву і явно тенденційну інформацію, яку їм було б доречно спочатку перевірити (хоча б  у родини М.Мороза), перш ніж подавати її на широку публіку.

Цим листом хочу  поінформувати читачів обох газет, що професор Шалата Михайло Йосипович був батьковим дуже добрим  приятелем і колегою. Впродовж багатьох років тривала їхня співпраця. Листування між ними зараз готується до друку. В нашій родині склались прекрасні стосунки з М. Шалатою, який був частим гостем у нашій домівці, і ніколи, підкреслюю – ніколи ніяким способом не «шантажував» нашу родину, як це повідомляє п. М.Зубрицький.

Тільки завдяки підтримці  і доброзичливому відношенню Михайла Йосиповича Шалати я, не будучи фахівцем з літературознавства,  змогла осилити підготовку до друку  цієї фундаментальної  батькової праці.  Десять довгих років я не відпускала його руку допомоги, ледь не щодня просила поради, який зробити наступний крок, кому писати, кому телефонувати, що далі робити… До речі, тільки  Михайлові  Йосиповичу Шалаті я змогла довірити і просила  його написати передмову до «Літопису..», і він це зробив блискуче!  Прочитайте цю передмову і Вам стане зрозумілим, що таке «застарілість» «Літопису…», тобто, що мав на увазі Михайло Йосипович.  А хваляться «Літописом..» не ті…       

В цьому листі мені б не хотілось взагалі писати про хід роботи над підготовкою до публікації  «Літопису….» - не хочу називати прізвищ тих, хто не відгукнувся  на моє прохання про допомогу, хто просто гарно обіцяв і не виконав, хто явно тормозив події, кожен із них про себе знає.                                                                                    Шановні Редактори !  Сподіваюсь і вимагаю, щоб на початку і чимшвидше  О. Баган і М. Зубрицький   спростували  на Ваших сторінках  брехливу і неправдиво подану інформацію стосовно подій навколо підготовки до публікації «Літопису життя і творчості Івана Франка» М.Мороза і участі у цьому професора Дрогобицького державного педагогічного університету п. Михайла Шалати і попросили  у нього так само через згадані Дрогобицькі газети  вибачення. Також сподіваюсь, що надалі редакції більш ретельно будуть перевіряти матеріли, що подаються такими особами до друку.

Якщо є до мене інші запитання, залишаю свій телефон : 095-623-7284.     

 З повагою                                       донька Мирослава Мороза                                                           

                                               Гонтарева (Мороз) Дарія Мирославівна