Задзеркалля душі

2021-09-17 12:54:47

РУСЛАН АНТОН??К,

частина 1.

Не пишу імені своєї вітчизни з великої літери, аби не бути тим бодхвасатвом, чия рідна земля закінчується порогом батьківської хати. Проте, з найбільших попередніх сподівань- самі розчарування. Не був і не є слабодухим, інакше життя складалося б так, що не почувався б щасливим. Але не знаю, чи щастя є, чи це- просто чергова казочка для наївних на кшталт- кохання придумали для того, аби грошей не платити. Це ще як сказати. Почуттєвість, звичайно, тут ні до чого. Бо стан душі настільки юний, що так добре, так добре, що аж недобре, що так добре. Сім років творчого відрядження туди, звідки далеко не кожен повертається не тим, ким знали його люди, не споганили мене. Не знаю чому (чи не заради істини?) все життя вірив усім: і людям, владам. Працював для них, жив для них... А потрібен був?.. Господу Богу, Матері і собі самому. Світові?.. Так, в ньому чимало добрих людей, та вони, на жаль, рідко трапляються, та й то, залежно від контексту, найчастіше- не ті, хто заслуговує. Бо вони, здебільшого, не мають за що купувати собі безпечність, роботу, мандри, спокій, жирність, байдужість... Отак і живемо. Старому Діогенові й то доводилося легше, бо його предвічна бочка була бодай не засмолена. А ми- наче замуровані в самих собі, не бачимо довкола нічого й нікого, хто б хотів, бо знає і вміє- бути корисним, бути на своєму місці, бо таким є стан душі, таким є талант- як Божа постанова, і талан- як життя. Для чого створені- там не є. Нездорова конкуренція, хаос будення, корупція і всебайдужість, існування (не життя, а саме існування) одним днем, з дурнуватою сподіванкою- або нагребсти максимально багато, або ж не допустити до себе тих, хто знається на чомусь значно краще. Ось зміст сучасності. І, чим більше та сучасність геополітично обмежена- тим гірше безвиході доводиться переживати. Чи варто бути довірливим і добрим, якщо все це не має жодного сенсу? Хто з вас у цьому не переконувався- той і не жив начебто.

Але ось, наперекір всьому заздрому, боягузливому, невченому, тупому і обмеженому- Ж??ВУ. І, знаєте, житиму до кінця життя. Щасливо. А от нехай сволочі й далі заздрять. Життя- не озеро, яке позбувається проблем у простий спосіб: бо з нього- жаби в сонце кидають болото. Та й не сонце- життя, бо і на сонці є чимало плям. Що таке життя- сам не знаю. Ми всі, як зомбі чи роботи: спроваджуєм день за днем, дякуючи (так, принаймі, вважаємо) Богові самі не знаємо за що, бо давно вже робимо це механічно. Настільки механічно, що весь технічно досконалий світ аж рже з нашої зацофаної недолугості. Ми– неначе нація самоїдів.Наше життя минає намарно, не заповнене до кінця справжнім світлом. Щедрість душі нікому не потрібна у третьому тисячолітті. Палке серце ? Фігня! Згорить, як все решта, що тлінне- попіл за вітром розвіється. Потім, по смерті, будуть влаштовувати бенкети, бо на живих економили. Чи одне покоління зникло у безвісті віків лише тому, що жило наче на колінах. І, на жаль, ні для кого це ніяка не таємниця, бо, вважається: все, що не чиєсь (тобто- твоє, самокороноване, задерикуватоносате) переконання, що ось так- правильно, а не так- це не так, і далі- ні в зуб ногою. Скількох панів з холопським розумом без найменшої мудрості така хвільозофія зробила інвалідами життєвої мудрості?! Пан- це одноразовість існування. Ми не були панами, бо завжди- під ними. Ми були... Ким ми були ? Ми й українцями стали лише незадовго до початку двадцять першого століття (саме- на початку третього, а не наприкінці другого). Але ж, пробі: хіба ми стали?! українцями, якщо це- лише запис у паспорті, який ні до чого не зобов"язує? Кому ми взагалі потрібні десь у світі, якщо на рідній землі 90 відсотків нас- чужі: самим собі, насамперед. Бо цивілізація- це не те, що ми вкладаємо у круту машину, євро- на нашу думку- ремонт, триповерхова вілла посеред захолустя простих хатинок решти співвітчизників (а за їхні ж, таки, гроші). Багаті багатіють, бідні біднішають. Дороге- дорожчає, дешеве- дешевшає. Ось така дилема, дуже вже схожа на замкнуте коло. Так і катаємося. З ким не спілкуєшся- наче ні на що (або ж майже ні на що) не скаржаться. А в очі поглянеш- сум і смуток. Чому люди настільки розчаровані? Може, в нас забагато народу? А кого ж тоді- більше: Людей, чи- людей?! І от, сімнадцять років тому люди "повелися" на народ- і пішли підтримувати кота в мішку на майдани. Вимерзли ваші сподівання ще тоді, бо обрали невдалу пору- осінь, холодно. І помаранчі тоді не були наколотими- вони просто потріскалися від змерзлости. Народ вижив- люди теж не вимерли, але не покидає мене відчуття, що тепер вже й людей тих, направду- марновірних у своїх сподіваннях на манну небесну, стало набагато менше. Снідаючи- ситі тим, що облизуються. Добре, що ще маємо силу бодай облизатися, тим і живемо, допоки не заспівають над нами небесні ангели. Але не бійтеся, якщо настане ваш час іти до вічності. Бо вам нічого буде втрачати. У вас же ж нічого немає. А ще просто не бійтеся, бо вам нічого боятися. Нехай бояться ті, хто заслужив це насамперед- у самих себе, бо- лукаві. Знаєте, найбільше не переношу фальшивого зубоскальства тих "одноразововсесильних", котрі можуть і допомогти, і щось змінити, а вперто цього не роблять. Бо не хочуть. Або ж- хочуть, а...мовчать. Ню-ню ! Чим вони похваляться на передсмертній сповіді: тим, що мали владу? Незалежно від того, скільки вони її мали. А, перепрошую, де вони її мали? Покажіть мені це місце, з якого боязко виглядає та їхня влада, їм же самим на сором. Чи, може, матимуть чим виправдатися перед небом ті, хто, як вони кажуть, створили себе, бо завжди всіх решту мали там же ж? Світло душ їхніх затьмарене настільки, що й самі, мабуть, не раді тому, що є в них ті душі. Яка кому користь з його мертвої душі? Її навіть на цвинтар не віднесеш. Зрештою, може це й на краще: навіщо тривожити своєю даремністю землю, ще й- по власній смерті?! Навіщо турбувати вічність собою, якщо сита цим і прижиттєвість?! Ми, всі і кожен, гарні лише самим собі. Але ж чому ж ми, всі і кожен, так вперто себе ненавидимо, що досі не навчилися любити таких самих себе? Які ми безсилі у власній штучній всесильності! Та й чи тільки в ній ? Безсилі, бо не маєм навіть найменшої уяви про рівень внутрішньої культури, не плекаємо цього в собі. Покоління інтелігентів так і не відновилося від часу їхнього винищення. Генетичний фонд цих людей не має здатності до самовідновлення. Бо внутрішня культура- це не феєрично-статистично вдала вистава, це- стан душі. Живої душі, не прикрашеної нічим іншим, що в ній- зайве. Якось мені довелося прочитати, що найкращим одягом для людини є її шкіра. А хіба ні ? А чи настільки ж найкращою для себе самої є, власне, людина?

Як вмію (не переконаний, що розуміюся, але- так вмію, бо інакше- ні), так і написав. Ці міркування не претендують на щось суперово нове, бо у стані тієї приземленості, в якому я перебуваю ось вже понад п"ятдесят років, важко переінакшуватися (тобто, змінюватися): для себе самого бути перевертнем- гріх, так само, як і- для світу. Заквітчаний українцями світ чахне, як осінні квіти. І нема гарантії, що тут, всередині самих себе, в Україні, ми, по-самоїдськи розчаровані (чи не в самих собі?), віднайдемося на (котрому за ліком?) майдані, який здебільшого нагадуватиме збіговисько невдах, аніж Людей з великої літери- всіх і кожного. Дай Боже бодай зрозуміти, якщо не пізнати. Істину!

***

Ж??ТТЯ (НЕ) ПЕРЕСТАЛО БУТ?? СВЯТОМ?

Ж??ТТЯ НЕ ПЕРЕСТАЛО БУТ?? СВЯТОМ?! БО ДРУГ ЛЮДЕЙ НЕ МОЖЕ БУТ?? ВОРОГОМ НАРОДУ. САМЕ ЦЕ ПЕРЕКОНАННЯ Й ТР??МАЄ МЕНЕ НА С??ЛАХ ПІСЛЯ МОЛ??ТВ??, АЛЕ, ЗІЗНАЮСЯ, ЩО З КОЖН??М ДНЕМ ВСЕ ВАЖЧОЮ СТАЄ ДЕПРЕСІЯ БЕЗВ??ХОДІ Й ПОТРЕБА ПОВНОГО УСАМІТНЕННЯ ВІД СВІТУ. ВДОМА, НА ВОЛІ, ЩЕ ВАЖЧЕ, АНІЖ БУЛО ЧОТ??РНАДЦЯТЬ РОКІВ ДО ТОГО. МОЖЕ, ПР??Ч??НОЮ ЦЬОГО Є НАДТО РІЗКА

ЗМІНА УМОВ ТА ОБСТАВ??Н, МОЖЕ, ЯКАСЬ ІНАКШІСТЬ БАЧЕННЯ СВІТУ ТА СЕБЕ В НЬОМУ. МОЖЕ, ПІДСВІДОМЕ РОЗУМІННЯ ТОГО, ЩО САМ НІЧОГО НЕ ЗДОЛАЄШ, А НАЧЕ ОДНОДУМЦІ, ЯК В??ЯВЛЯЄТЬСЯ, БУЛ?? БІЛЬШЕ ПОТРІБНІ САМ??М СОБІ ТА ТВОРЕННЮ СВОГО ІМІДЖУ- ДОВКОЛА ТВОЄГО ІМЕНІ. ЇМ БУЛО ЛЕГШЕ "ТВОР??Т?? СЕБЕ", КОЛ?? Я БУВ ТАМ, ЗА ГРАТАМ??. А ТЕПЕР Я ВІДЧУВАЮ, ЩО ДОПОМАГАЛ?? ВОН?? НЕ СТІЛЬК?? МЕНІ Й МАТЕРІ МОЇЙ, СКІЛЬК??- САМ??М СОБІ. ВІД КОГО МЕНЕ РЯТУВАЛ?? З ТЮРМ?? РІВНО ПОЛОВ??НУ НАФАБР??КОВАНОГО ТЕРМІНУ? ВІД САМ??Х СЕБЕ? Ч?? ТІ, ХТО ПОСАД??Л??, ТІ Й "В??ЗВОЛЯЛ??"? ЧОМУСЬ НЕ ДАЄ МЕНІ СПОКОЮ САМЕ ТАКА ДУМКА. Я НАДТО РІДКО ПОМ??ЛЯВСЯ В СОБІ УПРОДОВЖ ВСЬОГО Ж??ТТЯ, АБ?? ТАК САМО ЛЕГКО ЗРЕКТ??СЯ ЦЬОГО ПЕРЕКОНАННЯ. І НІХТО ТУТ ОСОБЛ??ВО Й НЕ ДОПОМОЖЕ. ЗНАЙДІТЬ БОДАЙ КОГОСЬ, ХТО Б ПЕРЕКОНАВ МЕНЕ У ПРОТ??ЛЕЖНОМУ. ДАРЕМН??М?? БУДУТЬ ВАШІ СТАРАННЯ, БО Й ВАС ЩОДЕННЕ Ж??ТТЯ У ЦЬОМУ Ж ПЕРЕКОНУЄ. АБСОЛЮТНО ПОВНЕ РОЗЧАРУВАННЯ В УМАХ ТІЄЇ НЕЗНАЧНОЇ КІЛЬКОСТІ ЛЮДЕЙ, КОТРІ СПОВНА ВІДПОВІДАЮТЬ СТАНУ ДУШІ- ЛЮД??НА З ВЕЛ??КОЇ ЛІТЕР??. НАРОДУ БАГАТО- ЛЮДЕЙ МАЛО.ТАК БУЛО ЗАВЖД?? І ВСЮД??, ПРОТЕ РАНІШЕ, ЗВАЖАЮЧ?? НА МОЛОД??Й ВІК (ЗРЕШТОЮ, МЕНІ ТЕПЕР ЗА ПАСПОРТОМ- П"ЯТДЕСЯТ ТР??, А В ДУШІ Й ДОСІ ЗАЛ??ШАЮСЯ ДОВІРЛ??ВО-БЕЗПОРАДНОЮ Д??Т??НОЮ), Я НЕ НАДТО НАД Ц??М ЗАДУМУВАВСЯ. СІМ РОКІВ ПЕРЕКОНУВАВСЯ У ЦЬОМУ ПОВСЯКЧАС: ВОН??, ЯК ЇМ САМ??М ЗДАВАЛОСЯ, ВЧ??Л?? МЕНЕ ЛЮБ??Т?? УКРАЇНУ. СМІШНО. А ТЕПЕР, ВОЧЕВ??ДЬ, ДОВЕРШУЮ ЦЕ ПЕРЕКОНАННЯ. І НЕМА РЯТУНКУ ВІД ПОСТІЙН??Х ДЕПРЕСІЙ БЕЗВ??ХОДІ, БЕЗПОРАДНОСТІ І НІКОМУ НЕ ПОТРІБНОСТІ. ЛЮД??, ДЕ В??? ВАС У МЕНЕ ТАК БУЛО БАГАТО, А Ч?? Я БУВ- НІ ДЛЯ КОГО?! ЩО СТАЛОСЯ ЗІ СВІТОМ? ЦЕ Ж Л??ШЕ М??ТЬ- ОТ??Х СІМ РОКІВ НАШОЇ З ВАМ?? ВІДСУТНОСТІ У СЕРЕДОВ??ЩІ ОДНІ ОДН??Х, БУКВАЛЬНО- М??ТТЄВІСТЬ ВІД ЧАСУ ЗАЧАТТЯ ВСЕСВІТУ. КЛАДУ РУКУ НА СЕРЦЕ: БУВ ПЕРЕКОНАН??Й, ЩО, СТУП??ВШ?? ЗА МЕЖІ ТЮРМ??,- Я ЗАЛ??Ш??В ТАМ НАВІЧНО УСІ СВОЇ БОЛІ, СЛЬОЗ?? Й ПЕЧАЛІ. В?? ЗНАЄТЕ, ЯК НЕ ПР??КРО ЗІЗНАВАТ??СЯ В ЦЬОМУ САМОМУ СОБІ- ТЕПЕР, УПРОДОВЖ ОСТАННІХ ПІВТОР?? ДЕСЯТКА РОКІВ, "НОВОГО" Ж??ТТЯ, Ц??Х СЛІЗ І ТР??ВОГ, ЯК??М Я Й САМ ДАЛЕКО НЕ ЗАВЖД?? ЗНАХОДЖУ ПОЯСНЕННЯ, СТАЛО НАБАГАТО БІЛЬШЕ. ВОЄД??НО СПРЕСУВАЛОСЯ ЗАНОВО ВСЕ ПРОЖ??ТЕ Й ПЕРЕЖ??ТЕ- І, НЕ ЗВАЖАЮЧ?? НА ТЕ, ЩО ВСІ НАЧЕ ПР??ВІТНІ, БО, З К??М Б?? НЕ ЗУСТРІНЬСЯ, БЕЗ ПР??ЯЗНІ НЕ РОЗХОД??МОСЯ, АЛЕ ПРОЩАЮЧ??СЬ, ВІДРАЗУ ВІДЧУВАЄШ ЧУЖІСТЬ- СВОЮ Й СПІВРОЗМОВН??КІВ.

КОЖЕН В СОБІ. СПРАВДІ, Ж??Т?? СТАЛО НАЧЕ Б ТО Й КРАЩЕ, АЛЕ – КОМУ? І Ч??- ВЕСЕЛІШЕ? НЕВЖЕ- ЗАВДЯК?? ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНІЙ (НА СЬОГОДНІ) "СПЕЦОПЕРАЦІЇ-1854" НАД НАРОДОМ*?! ОЙ, НІ! НІДЕ, В ЖОДНІЙ ДУШІ, Н??НІ СУЩІЙ В УКРАЇНІ, НЕМА УМ??РОТВОРЕННЯ. ВЖЕ Й МОЛ??ТВА СТАЛА ФОРМАЛЬН??М ЗАПОВНЕННЯМ ЧАСУ ТА СПОВНЕННЯМ ЯКОГОСЬ ЕФЕМЕРНОГО ОБОВ"ЯЗКУ.

АЛЕ Ж У ЖОДНОМУ В??ПАДКУ МОЛ??ТВА НЕ БУЛА НЕЩ??РОЮ. БО ЦЕ ЗАВЖД??- КР??К ДУШІ. ТА, БАЧ??ТЕ, ЗВ??КЛ??Й Д??В??Т??СЯ НА СВІТ ОЧ??МА, А БАЧ??Т?? ЙОГО ДУШЕЮ, Я НЕ РОЗУМІЮ,ЧОМУ НА РІВНІ ВІДЧУТТЯ (А,ТАК??, БАЧУ ВСЕ НАСКРІЗЬ Й БЕЗ РЕНТГЕНА), ГАРТУЮСЯ У ТВЕРДОМУ ПЕРЕКОНАННІ: ЩОСЬ НЕ ТЕ З НАМ?? ВСІМА КОЇТЬСЯ. Ч?? ТО ВЖЕ ЧАС НАСТАВ АРМАГЕДДОНУ? Ч?? ТОЙ, ПРОРОКОВАН??Й ЗДАВНА, КІНЕЦЬ СВІТУ ПОЧАВСЯ ВЖЕ ТОДІ, ЩОЙНО ЙОГО БУЛО СТВОРЕНО?! З УКРАЇН??, ЯКО ЦЕНТРУ ЄВРОП??, ЗОКРЕМА? ЗНАЄТЕ, П"ЯТДЕСЯТ ТР?? РОК??-ТО ТАК??- ВІК, ЗОЛОТА СЕРЕД??НА Ж??ТТЯ, А НА ДУШІ- ЖОДНОГО БЛ??СКУ, ЧОРНОТА СУЦІЛЬНА, ЯК ЧОРНА МОЯ УЛЮБЛЕНА СОРОЧКА. НУ, ХОЧ БЕР??- Й В??Ш??ВАЙ НА НІЙ ВЗОР?? НА ЧЕРВОНО. ЯКБ?? ВМІВ... ТА БОЮСЯ, ЩО, НЕ НАВЧЕН??Й ЦЬОГО РЕМЕСЛА, НАФАЛЬШ??ВЛЮ. А НЕ ВМІЮ ФАЛЬШ??В??Т??, НЕ НАРОДЖЕН??Й. НЕ ПРАГМАТ??К, СКАЖЕТЕ, НЕ РЕАЛІСТ. ЯК Б?? НЕ БУЛО- У ЧОМУСЬ ТА РОЗУМІЮСЯ, І НІКОЛ?? НЕ БЕРУСЯ ЗА ТЕ, У ЧОМУ НЕ МАЮ АНІ НАЙМЕНШОГО ПОНЯТТЯ. ЗНОВУ Ж ТАК??: АБ?? НЕ НАШКОД??Т??!

АЛЕ, КОЛ?? СПР??ЙМАЄШ СВІТ І Ж??ТТЯ НА РІВНІ ГЛ??Б??Н?? ДУШІ- ТО, ЗДАЄТЬСЯ, ЩЕ ТРОХ??- Й СЕРЦЕ ПР??П??Н??ТЬСЯ В ГРУДЯХ. А ГРУДЯМ БОЛ??ТЬ... Ч?? ТО СЕРЦЕВІ В Н??Х- НЕПРОСТОРО? КОМУ Ж ЙОГО ПОДАРУВАТ??– Ж??ВЕ СЕРЦЕ СВОЄ? Ч?? В??ПРАВДАН??М БУЛО Б В ГРУДЯХ СЕРЦЕ ШТУЧНЕ: ВІДТІТІКУВАЛО Б СОБІ МЕХАНІЧН??Й ПРОЦЕС Б??ТТЯ- І ДО СНУ. А В НЕБЕСАХ-ТАКЕ ЯСКРАВЕ СОНЦЕ, НАЧЕ Й НЕ ОСІНЬ, А ЛІТНЯ СЕРЕД??НА РОКУ. І ЗАБУТ??СЯ НЕМА В ЧОМУ, Й ЗАПРАЦЮВАТ??СЯ, БО ВСЕ ОДНО НУРТУЄ ДУМКА, ЩО ВСЕ- МАРНОТА. А ЯК Я СПОДІВАВСЯ НА ПОТРІБНІСТЬ СВОЮ- МІСТОВІ Й УКРАЇНІ. НЕ НАШІЙ, НЕ ЇХНІЙ- МОЇЙ УКРАЇНІ! ТА БАЧ, ДОПІРУ ВОНА, ОЧ??МА ЛЮДЕЙ, ОПУСКА ПОГЛЯД ДОЛУ, НАЧЕ ЧУЖ??НКА- СВОЇМ РІДН??М ДІТЯМ. ВОНА Ж– ТАКА САМА Д??Т??НА ВСЕСВІТУ, ЯК І М??– ЇЇ ДІТ??: І С??Н?? Й ДОНЬК??, Й МАЛІ І ВЕЛ??КІ, І СТАРІ І ЮНІ. ЩОСЬ НЕ ТАК В УКРАЇНІ І В НАС. ЩО? У КОЖНОГО- СВОЄ? ТО ЧОГО Ж М?? РІЗН??МОСЯ, ПР??КР??ВАЮЧ?? СВОЮ БАЙДУЖІСТЬ ДО НАШОЇ З ВАМ?? ДОЛІ, ДОЛІ УКРАЇН??,- ХОРУГВАМ??? МАЙДАН??- КАМ”ЯНІ, АЛЕ В??ДАЄТЬСЯ МЕНІ, ЩО ВЖЕ КАМІННЯ НА ПЛОЩАХ ТРІСКАЄ ВІД РОЗПУК??, ЩО ДОВОД??ТЬСЯ В??ТР??МУВАТ?? НА СОБІ СТІЛЬК?? ЩОРАЗ ОДНОРАЗОВОЇ ФАЛЬШІ. М?? ЙДЕМО ЗА ПОВОД??РЯМ??, КОТРІ ЙДУТЬ ПОПЕРЕДУ НАС. НЕСПРАВЖНІ ЦІ ПОВОД??РІ. БО Ж ЖОДЕН ДОБР??Й ПАСТ??Р НЕ ЙДЕ В ГОЛОВІ ОТАР??, А ПОЗАДУ НЕЇ, ІНАКШЕ ВІВЦІ НЕ СЛУХАТ??МУТЬСЯ. ТАКІ М??, ЛЮД??, ЗЕМНІ ОВЕЧК??, ЩО НЕ МОЖЕМ САМ??М СОБІ ДАТ?? РАДУ. ЗНАЄТЕ, ЧОМУ? БО СВІДОМІСТЬ ОВЕЦЬ НЕ Є НА РІВНІ ГОНОК ЗА МЕРСЕДЕСАМ??, ЯК??М?? БАГАТО З НАС ВЖЕ ПРОРЖАВІЛА- Й ПОГОЙРАЛАСЯ У МОГ??Л??. АЖ БІГОМ, БЕЗ ОБМЕЖЕННЯ ШВ??ДКОСТЕЙ І ПРАВ??Л ГР??. ТВАР??НАМ- ПРОСТІШЕ: ЇХНІ ІНСТ??НКТ?? НЕМОЖЛ??ВО МАТЕРІАЛІЗУВАТ?? Й ПЕРЕТВОР??Т?? У ЗОВНІШНІЙ БЛ??СК. ТВАР??НАМ- НАЙКРАЩЕ ПІД Ж??В??М СОНЦЕМ, А ЛЮД?? Й ДАЛІ ХОВАЮТЬСЯ:ВІД СОНЦЯ– ПІД ЄВРОРЕМОНТНІ Х??ЖІ, У ЯК??Х ЄВРОПОЮ І НЕ ПАХНЕ, БО ЄВРОПА РЕМОНТУВАЛАСЯ ВСІМ Ц??М РОКІВ ДВІСТІ ТОМУ (ЯК БЕЗНАДІЙНО М?? ВІД НЕЇ ВІДСТАЛ??, А ЩЕ БІЛЬШЕ- ВІД РЕШТ?? СВІТУ!). ЯК ВІД БОГА- ПО ЗАСТІНКАХ ЦЕРКОВ. СКАЖУ ВАМ, НАПРАВДУ, ЩО Щ??РОСТІ, АЖ ДО НЕНАВ??СТІ, НАБАГАТО БІЛЬШЕ В ЗАСТІНКАХ ТЮРЕМ. БО ТАМ, ХОЧА Й В??МУШЕНО, АЛЕ ВСІ- ПОСТІЙНО РАЗОМ, КУПНО. ТАК, І ТАМ ВАЖКО, І ТАМ КОЖЕН, ЯК МОЖЕ, РЯТУЄ СВОЮ НЕПОВТОРНІСТЬ ВІД БУДЬ-ЯКОГО СТОРОННЬОГО ВПЛ??ВУ. А ТУТ М??- РОЗПОРОШЕНІ ПРОСТОРОМ. ВСІ ДОРОГ?? НАЧЕ ВІДКР??ТІ, А ЙТ?? НІКУД??, БО ВОРОТА ДО СЕРДЕЦЬ- ПОЗАМ??КУВАНІ. ГАЙ-ГАЙ, Ч?? ЗБУДУТЬСЯ ПРОРОЦТВА? Ч?? М?? , ВЖЕ ОСЛІПЛІ ВІД МЕРКАНТ??ЛЬНОСТІ, НІЯК НЕ УЗР??МО, ЩО ВСЕСВІТ, ДАВН??М-ДАВНО,- У ПРІРВІ ВСЕЛЕНСЬКОЇ ВІЧНОСТІ. ДЕХТО НАМАГАЄТЬСЯ, НАПІВІНКОГНІТО, БУДУЧ?? ЗДОРОВ??М, ПОЇХАТ?? "ПОХВОРІТ??" НА МАЛЬДІВ??, ХТОСЬ, В С??ЛУ СВОГО ОБОВ"ЯЗКУ,- ПОЛЕТ??ТЬ ПОТУСУВАТ??СЯ ПО ООНі, Ч??- ЄСПЛі. ОНАМ, ОН??М, ЄСПЛЬНУТ??М ВІД ЦЬОГО- НУЛЬ РЕЗУЛЬТАТУ, БО ТАМ В??РІШУЮТЬ ЯКІСЬ ЕФЕМЕРНО-ГЛОБАЛЬНІ, П??ТАННЯ. А ТУТ- ПРОСТО ЛЮД??. ПРОСТО- ЛЮД??, ВСІ І КОЖЕН!

18.09.2007 - ПЕРЕРЕДАГОВАНО 17.09.2021

джерело: власне