6 фраз, які не варто говорити у колі рідних та колег під час війни

2022-05-27 09:20:10

6 фраз, які не варто говорити у колі рідних та колег під час війни

Зараз як ніколи треба бути уважним до того, що ми говоримо одне одному. Розберімося разом, про що в ці буремні дні краще помовчати.

Нещодавно на Work.ua вийшов матеріал психологині з компанії Meclee Альони Голімбовської про те, як організувати психологічну підтримку працівників під час війни. До нього не увійшов блок про заборонені теми й запитання, які можуть підійматися в колективі. Ми вирішили винести його в окрему статтю та додали кілька фраз, які вважаємо за теперішніх обставин неприйнятними.

1. «Так що, у вас там хоч хтось вижив?»

Перш ніж поставити запитання вголос, подумайте, для чого насправді ви його збираєтеся поставити та як сформулюєте.

Наприклад, Альона Голімбовська поділилися розповіддю колеги, яка досі згадує запитання ледь знайомої жінки: «Так що, у вас там в Ірпені хоч хтось вижив?» Неважко уявити собі спектр емоцій у відповідь і «бажання» спілкуватися далі.

2. «Як ти міг так вчинити?»

Під суворою забороною знаходяться оцінювальні судження та непрохані поради, як людина мала вчинити: виїхати за кордон чи залишитися в країні, піти захищати Україну зі зброєю в руках чи працювати в тилу тощо.

Зараз немає правильних рішень просто тому, що ситуація, в якій ми живемо, неправильна. Кожен з нас вибирає те, що здається йому доцільним у конкретний момент часу за конкретних обставин.

Тож повчання та засуджування типу «тобі треба було вчинити інакше» точно не зблизять вас з колегами чи рідними.

3. «Бережи себе, ми переживаємо»

Спершу може задатися, що ця безневинна фраза про турботу чи любов. Але насправді вона має підтекст, який лише обтяжує життя військовослужбовця чи військовослужбовиці. Їм може здаватися, що вони — додаткова причина, яка викликає страх і переживання у родини чи колег. А це така собі мотивація.

Якщо ваші колеги, друзі та рідні знаходяться на передовій, то намагайтеся уникати таких фраз. Натомість скажіть, що підтримуєте та чекаєте на своїх героїв.

4. «Тримайтеся»

Як і попередня фраза, «тримайтеся» має не найпозитивніші конотації. Це слово промовляють люди, коли просто не знають, що сказати. Часто його чують пацієнти, в яких не надто високі шанси подолати хворобу. Але воно не виражає підтримку і звучить приречено. Особливо зараз. Особливо для тих, хто на фронті, в лікарні, на окупованій території чи в тилу і надто важко переживає воєнні дії.

Не знаєте, як закінчити розмову, а оте «тримайся» от-от зірветься з язика? Зупиніть себе. Не давайте людині приводу думати, що вона приречена.

5. «Не переймайтеся, все буде добре»

Є навіть така жартівлива фраза: «Все буде добре. Я дізнавалась». Її теж кажуть тоді, коли не знають, що сказати, хочуть підтримати й підбадьорити. Але це свого роду обіцянка, за якою стоїть велика відповідальність.

Подумайте, що буде, коли вона не справдиться? Якщо не буде добре?

Не давайте людям марних надій, якщо не впевнені у своїх словах, не змушуйте жити ілюзіями. Зараз треба тверезо оцінювати ситуацію і не дивитися на світ крізь рожеві окуляри.

Також не треба знецінювати почуття людини. Хвилюватися та перейматися нормально, краще ​​запитайте: «Чи я можу тобі чимось допомогти?»

6. «Ой, бідненькі», «Мені так жаль вас»

Співчуття та жалість — різні речі. Тож такі фрази, як «ой, бідненькі», «мені так шкода вас», заганяють людину в позицію жертви. У цьому разі найкраще — просто слухати. Вислухайте співрозмовника, не перебивайте, не підганяйте, не бідкайтеся. Акцентуйте на сильних сторонах особистості.

Ще кілька важливих правил спілкування

Пам’ятайте, що кожне запитання веде до відповіді. Чи готові ви насправді її почути? Чи готові до можливих емоційних реакцій, які виникнути разом з відповіддю: сльози, спалах гніву, ігнорування запитання? Не готові — не питайте.

Читайте також

 

джерело:

 

джерело: власне