«Носити сандалі на саміті НАТО не заборонено»
«Критерій успішності для нас — це вплив на ухвалення рішень. Своєю роботою ми не лише формуємо громадське розуміння євроінтеграції України та її зближення з НАТО, а й допомагаємо тим, кого називають стейкхолдерами, ухвалювати зважені рішення». У великому інтерв’ю «Детектору медіа» Сергій Сидоренко, редактор «Європейської правди», розповів про роботу свого медіа в часи повномасштабної війни. Пояснив, які критерії застосовує, оцінюючи успішність роботи видання. Поділився своїм баченням викликів для України на міжнародній арені, а також відповів тим, хто критикував його через те, що він полюбляє носити влітку сандалі скрізь, включно із самітом НАТО. Як працює видання в часи повномасштабної війни, і чи є його сандалі викликом вимогам дрескоду? Сергій Cидоренко відповідав на кожне запитання Марини Баранівської, а коли з тих чи тих причин не мав відповіді, казав про це прямо. Інтерв’ю з Сергієм Сидоренком тут.
Залишу одразу посилання і на розмову Оксани Наумової з Христиною Стебельською, ведучою і редакторкою проєктів українського телебачення та учасницею Редакційної ради мовника (вона займається трансформацією корпоративної культури Суспільного). З чого почався її телевізійний шлях, які проєкти ведуча вважає найважливішими у своєму творчому житті та про роботу, якою нині займається на Суспільному мовленні, — «Моя телеісторія довжиною у 43 роки — це основа, щоб іти далі».
«Неминуча громадянська війна»
MediaSapiens пояснює, що писала російська пропаганда про протести у Великій Британії. Напевне, ви знаєте, що 29 липня на дітей у танцювальній школі в місті Саутпорт напав невідомий з ножем. На жаль, троє дівчаток загинули, ще вісім дітей і двоє дорослих отримали поранення. 30 липня ультраправі групи організували антимігрантські виступи як відповідь на вбивства у Саутпорті, зокрема біля місцевої мечеті. Адже медіа поширили інформацію, що напад вчинив мусульманський біженець, який нібито був у списках MI6 як небезпечний злочинець. Згодом протести розпочалися в інших містах Британії, і вже другий тиждень тривають заворушення в Брістолі, Манчестері, Сандерленді, Болтоні, Веймуті, Белфасті. Це відомі факти. Але ви можете не знати, що недостовірна інформація про причетність до вбивств «біженця-мусульманина» — а її спростувала британська поліція, коли затримала вбивцю, — була поширена пов’язаним із Росією сайтом, звідки вона стрімко розлетілася в соцмережах. І що аналітики Інституту уряду — дорадчого органу при Кабінеті міністрів Великої Британії — повідомили, що саме дезінформація в соцмережах була передумовою протестів. «Детектор медіа» проаналізував, як медіа та соцмережі реагують на протести та яка роль Росії в підбурюванні антимігрантських настроїв. Якими були інформаційні маніпуляції навколо протестів проти мігрантів у Сполученому Королівстві, аналізував Єгор Брайлян.
«Брехуни та маніпулятори»
«Антоніна» вкрай рідко моніторить російський інфопростір (розбір сусідської пропаганди різного рівня попаяності вже поза межами витримки Лєни Чиченіної). Утім через операцію української армії на Курщині її редакторці таки довелося туди зазирнути, як і більшості українців. І ось, увімкнула Лєна на ютубі канал «Дождь». Про його «опозиційність» ми писали мільйон разів, почитайте тут, тут, тут чи тут. А цього разу Антоніну зачепило за живе інтерв'ю з російським військовим, який був на Херсонщині, а потім звідти вшився за станом здоров'я і написав сенсаційну книжку про «всю правду». Журналісти «Дождя» йому вірили та всіляко співчували, аж поки не з'ясувалося, що цей Павєл — жалюгідне брехло і всіх обкрутив навколо пальця. Ясна річ, після того, як у Курській області «случілось то, что случілось», «Дождь» продовжив заступатися за росіян. І не приховувати, що дії українських військових позитивно не оцінюють. А ще випустив інтерв'ю зі щойно обміняним політиком Володимиром Кара-Мурзою та його дружиною Євгенією. Під час якого, звісно, обговорили і критику на його адресу за заклик скасувати санкції «проти простих росіян», який він висловив на пресконференції після обміну. Ну що ж, Антоніна послухала його та написала, як Володимир Кара-Мурза реагує на цю критику. Дехто в ефірах наших медіа казав, що людина все зрозуміла. Читайте і судіть самі.
І дуже хочеться залишити для вас посилання на текст Катерини Толокольнікової про книжку Марічки Паплаускайте (журналістки, шефредакторки журналу Reporters) «Потяг прибуває за розкладом. Історії людей і залізниці». Для створення «Потягу» авторка проїхала більше 8000 кілометрів і записала понад 80 годин інтерв’ю. Її герої розповідають і про виклики війни, які поставали перед залізничниками різних професій, і про інші аспекти роботи державної компанії — найбільшого українського роботодавця. У журналістки вийшло написати про роботу «Укрзалізниці» під час повномасштабного вторгнення комплексно й направду життєствердно, вважає Катя. І ви теж почитайте.
Наразі це все.
Дякую, що дочитали цього листа до кінця.
Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв’язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.
До зустрічі. Переможемо!
Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук
