Безліч людей збирають речі і залишають країну, боячись мобілізації та економічної розрухи

На вихідних проводжала на поїзд свою кращу подругу з чоловіком, вже не першу, яка виїхала до Польщі на заробітки. Мені було дуже шкода відпускати її, а сім'я її тим більше буде сумувати, але всі її повністю підтримують у її рішенні виїхати, тому що її сім'я кризу відчула досить вагомо. Я знаю ще кілька людей, які виїхали до Європи працювати. Війна занурила в бідність всю Україну. Безліч людей збирають речі і залишають країну, боячись мобілізації та економічної розрухи. Це сумно. Люди виїжджають, щоб прогодувати свої сім'ї, перебувають в розлуці зі своїми близькими через це. Людей їде стільки, що в Європі скоро українців буде більше, ніж європейців. Не дарма вже як півроку в Польщі посилили візові вимоги для українців. Ми не просто втрачаємо своїх сусідів, друзів і близьких, ми втрачаємо націю, бо єдність розсіюється на очах. Я знаю, що за цей час багато і розбагатіли..але це не ми, не звичайні громадяни-робітники; це політики, олігархи, які лише множать свій прибуток, поки ми копійки збираємо. І я не бачу сенсу терпіти таке знущання, адже ті обіцянки про вступ до Євросоюзу виявилися лише обіцянками.Ми теж відправили сина вчитися до Європи. Якщо знайдемо відповідну роботу - і самі поїдемо швидше за все, тому що з кожним днем приходить усвідомлення того, що сподіватися на поліпшення не варто. Сподіватися потрібно тільки на себе. Як сказала Мати Тереза "Що ви можете зробити для зміцнення миру в усьому світі? Ідіть додому і любіть свою сім'ю."