Слугиня спільноти «Матері в молитві»: Війна увірвалась у наше життя несподівано, без запрошення

Війна увірвалась у наше життя несподівано, без запрошення, як кривава господиня. Своїми кістлявими руками вона вирвала із наших сімей найкраще – наших дітей і почала розпоряджатися їхніми долями.
Після місячного шоку, коли наші сини проходили військові навчання на Яворівському полігоні, а у серцях кожної матері ще жевріла надія «може мого не візьмуть» - раптово прийшло протверезіння.
- Вже нічого змінити не можна, потрібно шукати бронежелети, шоломи, рюкзаки.
До останнього дня ще вірили, що це швидко закінчиться, що це непорозуміння, що наші діти і наші чоловіки нікуди не підуть. Але, поїзд від'хав і забрав із собою останню надію.
Одні серед пустого перону, очі нічого не бачать, серце просто перестало битися, а груди стиснув страшний біль, який розщавив усе єство. Світ спорожнів, почорнів і нічого крім пекучого болю не залишилося. Та наче блискавка прмайнула думка «Одна надія на Бога». Це була та тоненька павутинка, за яку вхопилось мамине серце. Але вхопилось міцно.
Пам’ятаємо часті прощі: Страдч, Гошів, Зарваниця… і вдома безконечні молитви. Та всього цього було, здавалось, замало.
22 липня 2014 року… Цей день змінив усе. При храмі Покрови Пресвятої Богородиці у селі Болехівці було започатковано спільноту «Матері в молитві». І ми зібралися всі разом – всі ті, чиїх дітей і чоловіків забрала ця страхітлива війна. І, мабудь, вперше ми не були самотні. З нами, посеред нас був Всемогутній Бог, якому ми довірили свій біль, свою муку, своїх дітей. Коженого дня, а не один раз на тиждень, по 2-3 години, стоячи на колінах, ми підносили свою молитву до Спасителя. Сюди ми несли свої тривого, вкладали їх у материнське серце Пресвятої Богородиці і повністю довірилися їй.
Щоденно, в дощ і спеку, в сніговицю і заметіль ми бігли до храму за порятунком для наших дітей і наших душ. Наша спільнота зробила намір: Спільно молитися на вервиці, щоб всі повернулись додому.
Бог почув наші молитви. Сьогодні всі наші діти вдома, живі, неушкоджені. Але діти інших матерів і зараз серед вибухів і смерті. Значить є ще що просити в Матусі Небесної і Всемогутнього Бога.
І сьогодні знову звучали: за мир в Україні, за припинення війни, за всіх воїнів Української армії, за наших дітей, за навернення всіх грішників.
Вервиця в наших руках – це надійний захист для нашої України.

Слугиня спільноти «Матері в молитві».