2016-02-13 23:57:55
Початкову музичну освіту стебничанин Андрій Дмитрович у далекому 1982 році отримав у Дрогобичі в музичній школі (клас бандури і акордеону), а у 1988 році закінчив музучилище, де займався в хоровому відділені.
Так склалось, що вступити в консерваторію в Україні йому не вдалось.
Натомість талановитого юнака запримітили у Молдові, де він з легкістю вступив в Молдавську державну консерваторію ім.. Г.Музическу та закінчив відділ хорового диригування.
У 1993 році стебничанин закінчив стажування при оркестрі держтелерадіо Молодови за спеціальністю симфонічне диригування.
Лауреат міжнародних хорових конкурсів та фестивалів, в Молові він керував музичною хоровою школою №37 Кишинева, а також був диригентом оркестру національного театру «М.Емінеску» і організатором та диригентом дитячого хору «Сонор»
І, як з’ясувалось згодом, це був лише початок. Талановитого диригента запримітили в далекій Канаді. Запросили попрацювати. Праця склалась якнайкраще і якнайуспішніше. І родинне гніздчеко звив там же.
В Канаді Андрій Дмитрович організував капелу бандуристів, яка завше успішно виступає і у самій Канаді, і за її межами.
19 вересня минулого року в США відбулось відкриття пам’ятної дошки Героям Небесної Сотні , де капела бандуристів на чолі з Дмитровичем зірвала шквал овацій, і не лише. Бо українець. Бо талановиті. Бо щиро і по-справжньому…
В рідному Стебнику востаннє був 4 роки тому. Але з матір’ю, пані Анною, постійно тримає зв'язок.
«Які молитви шепчеш, мамо, що так мені дорога стелиться?» - запитує син у мами.
«Молюсь за твою добру долю, дитино», - каже матір.
Анна Антонівна гордиться своїм сином, його успіхами. І хоча чоловікові уже 48 років, для матері він завше буде дитиною Отакою талановитою дитиною, яка вийшла з родини шахтаря і простої робітниці, і сама, своїм талантом підкорила Молдову, Канаду і Америку.
джерело: Медіа Дрогобиччина
