2016-12-26 19:50:01
Москалі і росіяни – це різні виміри, це – як “метр” і “вольт”. Багато хто помилково ототожнює їх. Насправді москаль – найлютіший ворог Росії, він вихолощує її, виснажує її заради непотрібних їй цілей і цінностей, паразитує на її культурі, сварить з нею її сусідів.
"Добрый день, бабушка, я москаль" - "Та який же ви москаль, - ви ж нормальний чоловік" (з діалогу на полонині між москвичем-туристом і гуцулкою) Москалі – це не національність, а спосіб мислення. Зараз комусь зручно, щоб усіх, хто в Україні розмовляє російською, назвати "москалями" і протиставити їх "хохлам"/"українцям"/"іншим". Це – конкретний приклад, як через підміну терміну можна нас посварити між собою.
Звідки москалі взялися Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, Бо москалі – лихі люде, роблять лихо з вами. (Тарас Шевченко) В "Упанішадах", "Рігведі", Біблії та інших "словах-о-полку-Ігоревім" про москалів нічого не пишеться, і не дивно – тоді їх ще і не пчихалося. Москалі існують стільки, скільки існує Московська-Російська-Радянська імперія. Як бацила, вони поширюються по всьому імперському просторі, заражуючи не тільки простих роботяг, але й амбітних інтелектуалів міфами величі, могутності і багатства - читай: пихи, грубої сили і повного шлунка за чужий рахунок. Москалі нізвідки не взялися – їх створювала правляча імперська влада. Початки її – в розгульній опричнині часів Івана Грозного, а, можливо й ще глибше – в орді. Проте, по суті, москалі як явище на наших землях з'явилися після Переяславської ради – і першими москалями були зрадники, котрі за безцінь віддавали свободи свого народу, зрікаючись Батьківщини за імперські привілеї. Таке, зрештою, відбувається і зараз. "Хочеш перемогти ворога – виховай його дітей", каже східна мудрість. Цей метод яничарів був особливо ефективно застосований в СРСР, де мільйони дітей, чиї батьки погинули на війнах або в сталінських таборах, зростали без пам'яті. З таких дітей формувалася каста, яка не мала минулого. А пізніше їхні нащадки продовжили справу батьків. І зараз їхня віра – глибоке емоційне переконання, оплетене сімейними традиціями. Для того, щоб з людини зробити москаля, її треба було люмпенізувати, відірвати її від цінностей, зробити мораль гнучкою і залежною від вигод імперії. Для цього використовувалися міста, в плавильні котли яких кидалося багато різних націй. Втім, москаль – це свідомість, а не походження.
Убий в собі москаля, або надія є Розруха – не в клозетах, а в головах. (Професор Преображенський) Що робити, якщо Вас назвали москалем? Подумайте – може, у вас є якісь з-поміж перелічених вище рис. Варто, втім, обережно ставитися до невігластва, особливо якщо воно вбралося у вишиванку і широкі шаровари – у нас симетрично до москалів теж виробився аналогічний типаж. Що робити, якщо Ви помітили у себе симптоми москаля? Яка цьому протидія? Москаль – це як грип. Він може жити всередині вас. Навіть 10-процентний москаль уже небезпечний, бо яко вірус має змогу розмножуватися і заражувати рідних і близьких (навіть через телефон та інтернет-зв'язок) – отож, будьте пильні!
Москаль – це не назавжди. Це лікується – лише треба мати бажання. Варто думати. Варто поважати інакших. Варто плекати самокритичність. Варто бути політичним українцем чи просто толерантним громадянином своєї країни – а ця ідентичність з імперцем несумісна. Інколи треба проводити профілактику – чи не появилося раптом марної зневаги до іншого народу, почуття зверхності і пихи, агресії і нехтування діалогом. Варто, зрештою, перечитувати тексти, наприклад, Валуєвського і Емського указів, "Інтернаціоналізм чи русифікацію" Івана Дзюби, сучасних шовіністів типу Дугіна чи хоча б послухати Володимира Вольфовича Жириновського з його немитими чобітьми. І варто пам’ятати: москалі – не національність, а спосіб мислення. І тоді москалі стають просто моськалями – дрібними, дзявкучими і кумедними, хіба інколи шумними, а, відтак, втомливими. А нашим слонам, звісно, пора далі.
джерело: Арата