Я вирішив продовжити оцифровування Дрогобича і здійснив подорож в сусідній до
попередньогорайон. В ньому набагато менше цікавинок, але дрогобичанам буде корисно мати якесь уявлення про цю місцину. Автор не є професійним фотографом, істориком чи географом, тому цей фотозвіт передає аматорські та суб’єктивні враження, які були отримані під час подорожі.
Область «дослідження»:
Детальний маршрут мандрівки:
Починається подорож на стихійному залізничному переході. Шкода що він не облаштований як слід.
Звідси можна глянути на комплекс вокзальних будівель
Міст через залізницю, побудований у 87-88 рр. на місці залізничного переїзду. Під час його будівництва люди змушені були об’їжджати аж через Трускавець, уявляєте?
Кидаються в очі кущі посеред дороги, а по документах тут, мабуть, зразкова проїжджа частина.
По сходах піднімаємось на міст. З нього добре проглядається вокзал
Провулок Вокзальний, видніється вхід до нафтопереробного заводу
Закинутий адмінкорпус, а до війни – казино заводу “Польмін”. Дивно і сумно, що такий гарний будинок стоїть пусткою.
І тут трапився дуже неприємний інцидент. Мене затримав охоронець нафтопереробного, мотивуючи це тим, що я на маю права фотографувати їхні будівлі. Ми трохи подискутували, він викликав свого начальника, той – свого, який переглянувши фотографії нічого крамольного не знайшов і відпустив мене з миром. Хочеться зазначити, що разом з рангом начальника зростає його адекватність.До речі, студент-юрист підтвердив, що закон на моєму боці.
Навпроти знаходиться Дрогобицька районналікарня № 5
Пройшовши далі по Стрийській можна помилуватися гарним австрійським будинком (на жаль понищеним часом і сателітарками)
Справа видніються сімейні гуртожитки
Станція техобслуговування автомобілів; на задньому плані церковця і приватні садиби. До речі, як видно з вказівника, ПТУ тепер ліцей, а ПТУшники – ліцеїсти.
Автостанція, яка напевно знала кращі часи. Тепер вона не діюча, а її приміщення окупував килимовий магазин та якась «дорожня карта».
Гляньте востаннє на австрійський будинок – всі наступні будівлі будуть менш мальовничі
Наткнулись на гарне дерево під мостом. Як швидко ви знайдете людину на фото?
Напівзруйновані сходи
Напівзакинута колія справа веде до Борислава. На мій запит про цей маршрут Укрзалізниця відповіла: «В зв’язку з відсутністю пасажиропотоку на дільниці Дрогобич – Борислав непланується призначення курсування приміських поїздів.»
Погляд на «область дослідження» з мосту
Дивлячись на ці хащі відчувається потреба в якомусь «Русі за урбанізацію Дрогобича» який би надавав нашому місту справді міського вигляду
Вулиця Пушкіна
Типовий дім на цій вулиці
В цьому приміщені колись був готель
Гуртожиток і околиці
Вулиця Пулюя
Той самий ліцей, що ПТУ. Зі слів місцевих жителів, училище створене долотним заводом.
Йдучи цією дорогою (на якій розташувалися 2 вулиці – Пушкіна і Пулюя) можна фізично відчути як місто зникає, витончується, розчиняється в околі.
Гляньте самі, це три світлини однієї і тієї ж дороги зроблені в різних місцях
Храм священномученика Василія Величковського. Церковця так собі, а ворота симпатичні.
Виходимо на вулиця Ірини Вільде з натяком на асфальт і страшною пилюкою
Вулиця Павлика зі страшною пилюкою і без натяку на асфальт
Цьому району, що забудований приватними садибами в 50-і – 60-і, щоб стати комфортним та привабливим місцем проживання – типовим американським передмістямне вистачає одного - нормальних доріг. Вулиця Пластунів
Капличка по вулиці І. Вільде
Дорога до с.Раневичі; пилюка нестерпна
Нарешті трошки руїн
Автомобільний міст через Тисменицю та панорама з нього
Електропідстанція, на задньому плані – млин
За 100 метрів є ще один міст до с. Раневичі, цього разу – пішохідний
Тут русло Тисменеці обкладене плитками
Повертаємось на вул. І. Вільде
І бачимо козу, яка скубає травичку біля хреста
Заглядаємо на вулицю Пластунів, яка тут доволі симпатична
Трішки велично, правда? Це залишки заводу «Схема», що працював на ВПК СРСР. Місцеві чомусь називають його ламповий.
Навіщо вам Прип’ять, якщо у вас є Дрогобич?
Виходимо на вулицю Грінченка
На розі вулиць І. Вільде і Грінченка знаходиться закинутий з вигляду адмінкорпус нафтобази
Під травою асфальт!
Поряд є скульптура Богородиці. Взагалі, багато таких скульптур розкидано на сході Дрогобича.
Звідси йде стежина до берега річки. Мило, чи не так? Якби Тисмениця не була настільки забрудненою, тут могла б бути рекреаційна зона.
Величезна цистерна, очевидно з нафтобази
Руїни мосту початку xx ст., який впав під час повені у 1941 р.
Видніється залізничний міст. Тут велика концентрація мостів на кілометр річки, вам не здається?
Тут починається автомобільна дорога
Цією догою можна дійти до залізничного переїзду, а впродовж мандрівки у вас буде посилюватися відчуття того, що ви знаходитесь в місті
Колія веде до вокзалу
І до інших міст
Загальні враження від подорожі: жахливе бездоріжжя, індустріальні розвалини порослі травою, мала кількість урбаністичних краєвидів. Надіюся, що міська влада візьметься колись за облаштування цього району. Якщо хтось вважає, що такі прогулянки по Дрогобичу потрібні і хоче взяти в них участь пишіть на leviafan1@i.ua.
Всі фотографії можна використовувати в будь-яких цілях.
автор: leviafan1
