Проблема сепаратизму буквально заполонила інформаційний простір України за останні роки, але якщо раніше це говорили про сепаратизм Донбасу, то ситуація в Закарпатті випала з дискурсу, хоча її небезпека через специфічність регіону анітрохи не менша за Донбас. Закарпатський і донбаський сепаратизм схожі, причому перший має глибше коріння.Територія сучасної Закарпатської області впродовж декількох століть належала до складу Угорщини, яка спочатку була незалежною державою, а потім стала частиною Австро-Угорської імперії. Природно, що такий тривалий період не міг пройти непоміченим, сформувавши численні історичні, культурні та етнічні зв'язки.Згідно останнього перепису 2001 року, кожен восьмий мешканець Закарпаття, тобто 150 тисяч чоловік, - угорець. Таким чином, формується друга за чисельністю національна група в області після власне українців.Сусідство з Угорщиною, близькість до інших європейських країн, можливість виїхати, а також тривале перебування чималої частини населення у трудовій міграції за кордоном, втрата зв'язку з Україною і несприйняття її як батьківщини, створюють те саме живильне середовище для сепаратизму, яку створювала аналогічна ситуація на Донбасі.В ЗМІ та в експертному середовищі лунають думки про те, що Росія та Угорщина намагаються використати Закарпатський регіон в деструктивних цілях з метою дестабілізації ситуації в Україні. Значно збільшилось фінансування офіціальним Будапештом угорських організацій та проектів в економічній сфері, російська сторона не припиняє спроб включити до порядку денного так званий “русинський фактор.На початок 2017 року на Закарпатті налічувалося понад 100 тисяч громадян, які отримали паспорт резидента Угорщини. Кожного року ті, хто має угорське громадянство, отримують у подарунок від угорської адміністрації декілька сотень євро. Одного дня ці люди можуть спробувати перенести Закарпатську область України на мапу іншої держави, адже попри публічну демократичну позицію, влада Угорщини розраховує на реалізацію проекту надання Закарпаттю статусу автономії, а відтак – перехід області під мадярську юрисдикцію легальним шляхом.Паралельно градус напруження підігрівають проросійські пабліки в соціальних мережах, штучно розгойдуючи ситуацію в регіоні. Росія активно працює на на Закарпатті: роздмухує там русинський сепаратизм.Росія за допомогою “п’ятої колони” в Україні намагається довести, що на Закарпатті живе окремий “русинський народ”, який послуговується окремою “русинською мовою”. Робота зі створення так званого четвертого східнослов’янського народу – русинів на Закарпатті розпочалася в часи агонії Радянського Союзу. Русинів як окремий народ “відкрили” в тодішньому Інституті слов’янознавства і балканістики АН СРСР у Москві . Саме звідти до Ужгорода було скеровано кадри, завданням яких було роздмухати новоявлене “русинство”.В Україні останнім часом активізувалися різного роду організації, які в своїй діяльності нібито займаються захистом прав національних меншин. Серед цих організацій необхідно виділити “Центр прав меншин”, головою якого є колишня помічниця екс-депутата Верховної Ради України Вадима Колесніченка Яна Салміна; “Раду національностей” при партії “Соціалісти"Деструктивна діяльність Яни Салміної спостерігається за лінією діяльності фонду “Російськомовна Україна”, співголовою якого є Вадим Колесніченко. Яна Салміна займається підбором для фонду замовних статей про порушення прав національних меншин в Україні. Реальної загрози розвитку сепаратизму на Закарпатті не існує. Страхи Києва щодо сепаратизму в Україні, сепаратизму на Закарпатті, і з чийого б боку це не було, це лише ігри іноземців. Будь-які реальні можливості розвитку сепаратизму на Закарпатті не існує. Час від часу політики використовують ці сили, і угорців в тому числі, які підтримують угорських націоналістів. А в свою чергу угорські націоналісти підтримую зв’язки з російськими політичними силами. Все це для телевізора. Реальних проявів сепаратизму немає. Дивіться, понад мільйон населення Закарпаття, з них 80% українців, угорців всього 150 тисяч. Що вони можуть протиставити українському населенню Закарпаття? Нічого. Деякі політичні сили тільки пробують використовувати угорців в своїх політичних інтересах. Всі ці заяви політиків здійснюються лише для того, щоб тиснути на Київ.Хоча Орбан і мріє про “Велику Угорщину”, створити Притисянський автономний округ, в угорців нічого не вийде. Будапешт забуває, що ще 600 тис. угорців, що живуть на території Словаччини, існує проблема угорців в Трансильванії, Воєводині. Вся ця політика Будапешта спрацює в результаті проти самої Угорщини. З огляду на це, українській владі необхідно не лише змінити підхід до інформаційної безпеки, але й також створити умови для недопущення появи незаконних збройних формувань, афілійованих з іноземними державами, в західних регіонах України.
Українська влада та громадяни України мають чітко усвідомлювати, що владні кола сусідніх РФ та Угорщини надалі максимально збільшуватимуть використання фактору національних меншин в деструктивних цілях проти України, незважаючи на те, що Будапешт системно пов’язаний з ЄС та блоком НАТО. Нацменшини України мають бути інтегровані в українське суспільство, максимально комфортно себе почувати в якості громадян України, а не сусідніх країн, не боючись при цьому дискримінації за національною ознакою. Тоді будь-які намагання Москви та Будапешту щодо розкачування ситуації як на Закарпатті, так і в Україні в цілому, зазнають фіаско.
