2018-07-22 20:16:40
Дедалі частіше переконуюся, що мав рацію філософ Алєксандр Пятігорський, який назвав Дрогобич столицею світу (сам хіба читав про місто, але ніколи тут не був). Бо ж скільки людей з особливою нашою провінцією пов’язано, кого тільки не зустрінеш на Франково-Шульцових перехресних стежках, на нашім «роздорожжу»…
Не так дивно, приблизно місяць тому зателефонував до мене чоловік на ім’я Кшиштоф Пастор і попросив приїхати, щоби побачити місто, єврейський цвинтар, інші місця в Дрогобичі.
Як виявилося, Кшиштоф шукав сліди свого дідуся Арнольда, який у тридцятих роках мешкав у Дрогобичі.
І ось днями зустрілися ми з Кшиштофом. Він розповів, що тривалий час мало що знав про історію своєї родини, позаяк батьки, в житті яких було чимало трагічних подій (для людей тієї ґенерації це не рідкість), не надто ділилися спогадами. Й лише недавно батько Кшиштофа Ян Пастор і його тітка Станіслава написали спогади, в яких розповіли про історіє сім’ї Пасторів.
Сьогодні майже дев’яностолітній Ян Пастор, син Арнольда, мешкає в Ґданську, де родина опинилася після Другої світової.
Як розповів Кшиштоф, прадід і прабабця його мешкали у Львові, та спочатку жили й бабця з дідом. Арнольд Пастор (1.01.1899 – лютий 1935) був правником за фахом, працював у Львові в Універсальному кредитному банку (powszechnyy bank związkowy). Відтак став заступником Дрогобицького відділення цього ж банку й переїхав до нашого міста з дружиною Ельжбєтою (Елею), з якою побралися в двадцятих роках.
1935 року, як розповів Кшиштоф Пастор, через великий неповернутий кредит одним з працівників банку, його дідо Арнольд покінчив із собою – стрілив собі в скроню з револьвера. Де похований, Кшиштоф докладно не знав, тому припустив, що гріб може бути на єврейському цвинтарі на вулиці Орлика. На жаль, не вдалося там нам нічого розшукати. До того ж не відомо, як в ті часи ховали тих, хто з життя пішов добровільно…
Що ж до банку, то, згідно з даними довоєнного телефонного довідника, він займав приміщення в Ратуші. Ймовірно, або там, де зараз ТІЦ і управління соціального захисту або там, де розташований ЦНАП, Тож під час нашого спацеру (а провели ми з Кшиштофом Пастором цілий день), окрім єврейського цвинтара та синагоги, оглянули ще й Ратушу, якій, до речі, наступного року виповниться 90 років…
А ще побували на вулиці Тарнавського (колишня святого Яна), де родина Пасторів мала великий будинок під номером 43. Споруда не збереглася. Там тепер спортивний майданчик сиротинця «Оранта».
- Та все одно мушу зробити фотографію і цього місця, й потічка в кінці вулиці, про який мені розповідав тато, який у Дрогобичі народився – сказав Кшиштоф.
День, коли знайомив гостя з Дрогобичем, куди він потрапив уперше, був типовим для цьогорічного липня: то сонце, то раптом настає темінь й починається злива. Так було й тут, на Тарнавського, коли мусіли в певний момент перечекати дощ у автівці. І тут уже я запитав Кшиштофа Пастора, чим займається він. І був неабияк заскочений і здивований, коли почув у відповідь: - Я – директор Національного балету у Варшаві.
А вже коли детально ознайомився (після від’їзду мого візаві) з його біографією, то був просто шокований. І це був не лише культурний шок. Виявилося, що внук Арнольда Пастора – один з найбільших хореографів Європи, постановник десятків балетів у провідних театрах континенту, який співпрацював з найбільшими балетними постановниками світу… Ось таким чином Дрогобич ще пов’язаний із мистецтвом танцю…
Розповів мені Кшиштоф і про те, що чоловіком його тітки Паули (сестра бабці) був… Міхал Айнлеґер, колега Бруно Шульца в Державній чоловічій гімназії імені Владислава Ягайла, вчитель географії. Вивладач, котрий учив знаних дрогобичан Фелікса Вексельберга, Едмунда Вернера, Альфреда Шраєра. До речі, саме від благословенної пам’яти пана Альфреда я вперше багато років тому почув ім’я цього відомого педагога, як і імена інших викладачів довоєнної гімназії в нашому місті…
Розповів Кшиштоф про те, що за деякий час після трагічної смерти діда Арнольда Ельжбєта Пастор, вдруге вийшла заміж за адвоката Еугеніуша Карньоля. Відтак родина переселилася в Сарни на Волині. Та бабця та батько Кшиштофа охрестилися. Хоча в роки війни це для них не мало жодного значення: родина була переслідувана нацистами.
Від 1940 року бабця Кшиштофа з сім’єю вже мешкала у Львові, місті. З якого свого часу потрапили до Дрогобича. Невдовзі до міста приходять німці. Й хто знає, як склалася б доля родини, якби не колишні сусіди Пасторів – Антоніна Бжозовіч та її доньки Марія та Ольга, які всі року окупації переховували Пасторів-Карньолів.. А по війні Бжозовичів визнано Праведниками народів світу.
На завершення прОходів побували ми й у Церкві Юра:
- Багато чув про цю унікальну пам’ятку, тож мушу на власні очі побачити вашу «поему в дереві» - мовив гість…
Візит до Дрогобича Кшиштофа Пастора ще раз підтвердив ту, ніби й банальну, істину, що світ наш – справді надто тісний, а водночас й іншу – те, що недаремно назвав Іван Франко Дрогобич «містом файної акустики»…
Балетмейстер Кшиштоф Пастор має намір ще завітати до міста, де працював його дід і де минуло дитинство його батька. Я ж має надію тоді вже поговорити з Кшиштофом й про балет та його творчість. А ще, якщо все буде добре, з Господньою допомогою, опублікувати на нашому порталі спогади Яна Пастора та Станіслави Вінчі: не лише тому, що там багато цікавого про наше місто, а й тому, що нецікавих доль людських не буває.
Довідка:
Кшиштоф Пастор, син Леокадії та Яна, народився в Ґданську як син Яна в родині лікарів. У дитинстві він був активним учасником дитячих танцювальних колективів. У 1966-1975 роках навчався в Державній школі балету в Ґданську.
1982, коли оголошено було в Польщі воєнний стан, еміґрував на Захід.
1983 році стає солістом балету де Ліонської Опери, де виступав в балетах таких хореографів як Грей Вередон, Курт Йоос, Ентоні Тюдор, Ханс ван Манен, Маґі Марен, Нильс Кріст, Начо Дуато. У 1985-1995 роках був пов'язаний з het nationale ballet, під керівництвом Руді ван Данцига. Він танцював у багатьох його балетах (наприклад, « Ромео і Джульєтті»), а також хореографічних постановках таких творців ХХ століття, як Джордж Баланчин, Броніслава Ніжинська, Фредерік Ештон, Ханс ван Манен, Тоер ван Шайк, Джон Лінкенс, Каролін Карлсон, Ніна Вінер, Тед Брандсен і Ешлі Пейдж. Також виступав у класичних балетах, «Спляча красуня» і «Жізель» (Іларіон) в постановках Пітера Райта і «Лебедине озері» (Ротбарт) в хореографічній версії Руді ван Данциґа.
У цей час починає цікавитися хореографією.
Від 1987 року, він компонував невеликі авторські роботи як частину хореографічних майстер-класів та в інших оказіях. Маючи вже певні камерні досягнення , 1992 року Пастор отримав пропозицію створити першої великої постановки в репертуарі голландського het nationale ballet. Він створив свій балет "Камерна симфонія» Шостаковича, який є офіційним хореографічним дебютом мистця.
1994 року дебютував як запрошений хореографа у Варшаві в Великому Театрі - Польської Національної опери в балетній реалізації Третьої симфонії Генрика Міколая Горецького.
У 1995 році привернув до себе широку увагу на Міжнародному хореографічному конкурсі о в Гельсінкі, де його дует detail iv на музику Золтана Кодаї отримав золоту нагороду.
У 1997-1999 роках він був резидентом-хореографом американська колективу the washington ballet, а потім повернувся до Голландський національний балету постійним хореографом.
У 2000 році його голландський творчий доробок відзначений хореографічною нагородою Фундації dansersfonds'79,а великий авторський балет «Курт Вайль» 2002 року був номінований відразу в трьох категоріях міжнародної премії Бенуа де ла данс в Москві.
Року 2003 обіймає престижну посаду резидента-хореографа het nationale ballet, яку до 2017 року ділив з відомим голландським хореографом Хансом ван Маненом. Більшість зі своїх балетів Кшиштоф Пастор створив в Амстердамі, але був також запрошеним хореографом знаних балетних труп Австралії, Бельгії, Чехії, Гонконгу, Ізраїлі, Латвії, Литви, Нової Зеландії, Німеччині, Швеції, Туреччини, США, Угорщини, Великобританії та Італії.
Творчий доробок польського балетмейстера був успішно представлений в програмах Голландського фестивалю, Фестивалю голландського танцю, Единбурґзького міжнародного фестивалю, Фестивалю танцю в Х'юстоні і Відкритого фестивалю танцю в Санкт-Петербурґу.
Восени 2008 року приїхав до Варшави для перемовин щодо постановки у Великому Театрі – Національній опері його балету «Трістана» на музику Ріхарда Ваґнера, поставленого раніше на кону Королівського балету Швеції в Стокгольмі.
Тоді ж новий директор tw-on Вальдемар Домбровський зробив Пасторові офіційну пропозицію взяти на себе керівництво балетом у Варшаві. Хореографа пропозиція зацікавила, однак , умовою повернення на батьківщину після 26 років екзилю він поставив в автономію художнього балету у Великому театрі й надати йому незалежні умови функціонування, подібні тим, в яких сьогодні працює більшість великих балетних труп світу.
Завдяки старанням директора Вальдемара Домбровського тодішній міністр культури і національної спадщини Республіки Польща Богдан Здроєвським підтримав відповідні зміни в статуті театру.
Як наслідок, 18 березня 2009 року Кшиштоф Пастор став директором балету Великого Театру-Національної опери в Варшаві, 29 квітня 2009 року про те, який рішенням Міністерства було виділено в структурі театру як Польський національний балет і рівноправний партнер Національної опери у Великому театрі. Незалежно від нових обов'язків у Варшаві 2017 був ще хореографом het nationale ballet в Амстердамі, а від 2011 року також в Литовському національному театрі опери та балету в Вільнюсі обіймає посаду художнього керівника місцевої балетної трупи.
Леонід ГОЛЬБЕРГ, фото автора
джерело: власне
