«…Вставай Україно та кайдани порви,
дай познак сильніший від грому.
Що Ти не рабиня Москви,
Й рабою не будеш ніколи…».
Забігаючи наперед, зазначимо, що життєвий шлях Степана Бандери, як і всієї його родини, є яскравим уособленням трагічних сторінок України ХХ століття.
Життя не шкодувало їхню сім’ю, усі вони зазнали жорстоких переслідувань з боку московських «визволителів» 1939 року. У сім’ї Андрія Бандери, я маю на увазі батька Степана, який був греко-католицьким священиком, було семеро дітей. Усі вони були виховані у релігійному і національному дусі. Може комусь дивно буде, що у національному – пояснюю, що слово націоналізм означає людину, яка любить свою націю і не прислужує іншій державі. А московські окупанти прозивають нас «бандерівцями». Ми горді цього, що походимо від прізвища Бандера.