Все змовкло.Тиша.Сон і прах.
По струнах смутком ходить час.
Розтоптала кохання Рута,
Та пісня буде поміж нас.
6 дні тому, view post6 дн. ·
Володимир Івасюк. Його пісні знають не тільки в Україні.
Мені довелося з ним кілька разів зустрічатися. Не тільки на зустрічах, чи репетиціях нашого факультетського ансамблю. Бував і на деяких днях народження, де бував і Івасюк.
Доречі, познайомилися ми з ним на пам'ятній зустрічі з Володимиром Висоцьким влітку 1978-го в підсобні оперного театру.
Пам'ятаю, що він тоді теж передав Висоцькому три касети своїх нових творів на російській мові. Хоча, переважно, Івасюк писав на українській мові.
Сьогодні пишуть, що Володимир Івасюк написав всього 107 пісень.
Це відверта брехня.
Самі подумайте. Івасюк перші свої пісні написав ще у 8-му класі. Сам він розповідав, що у школі не дуже мав часу на творчість, але 1-2 пісні в місяць писав. В основному — в народному стилі.
А в студентські часи писав більш серйозні твори. Як правило — тільки музику, якщо якийсь вірш йому сподобався.
І писав багато. Бувало, — десяток в місяць.
От і рахуйте. За 16 років творчості — мінімум 1000 пісень.
Хлопці з ансамблю розповідали, що бачили більше двадцяти загальних зошитів з авторськими творами Івасюка у нього вдома.
А це, на хвилинку,по 44 листи.
Дві третини текстів були на українській мові. Але було чимало і на російській. Частенько тексти пісень були вклеєні в зошити прямо в конвертах від авторів, які писали Володимиру з усього союзу.
Кілька текстів до пісень Івасюка написали й наші студенти з факультету автоматики.
Одну з цих пісень більшість з Вас чула у виконанні Аліни Апіної. Називається пісня «Электричка».
Та сама пісня, де приспів починається словами «Он уехал прочь на ночной электричке...».
Автором тексту до цех пісні була Валя Натинка (для свого першого серйозного кохання), а музику Івасюк написав для Валі за її постійну допомогу в організації його виступів в нашому студмістечку і в першому корпусі Політехнічного.
На свято «Весна політехніка 1979» Володимир навіть умовив Натинку презентувати цю пісню на українській мові з його власним текстом в співавторстві з Валентиною і в сумісному виконанні.
Презентація мала відбутися 28-го, або 29-го квітня.
Не відбулася. Бо після 22-го квітня Натинка жодного разу не змогла до нього додзвонитися.
А 18-го травня тіло Івасюка знайшли повішеним у лісі в Брюховичах.
Валя, коли про це почула, тиждень лежала пластом з температурою.
Ніхто не вірив, що Івасюк сам наклав на себе руки. Тим паче, що в тому ж лісі, незадовго до нього знайшли так само повішеного студента іноземця з Політехнічного.
Мій командир оперзагону, по дружбі, розповідав, що навіть почерк злочину був однаковий, як і матеріал для петлі.
Щодо пісні, — то російський текст і музику Івасюк, думаю, так само передав Висоцькому, з яким постійно підтримував і переписку і часто зустрічався, а Апіна її віднайшла десь в архівах лихих 90-х.
Отака цікава і сумна історія, народ.
Мені вона згадалася, коли наштовхнувся кілька днів тому на звістку про смерть Марини Владі, останньої дружини Висоцького.
оригінал тексту натисни тут:
