«Вінета» – місто, якого немає. «Альтер» відкриває дрогобичанам невідомого автора

Нова вистава театру «Альтер», показана на сцені відомого молодіжного театру за декілька днів до Нового року, 26 грудня, багато в чому є незвичною для самого колективу.
По-перше, зайнята в ньому доволі велика кількість виконавців, серед яких – і учасники «Альтеру з нового складу, є й дебютанти. По-друге, це – вперше вистава, можна так сказати, кольоровою й костюмованою, чого раніше не було.
А винесли на суд глядача альтерівці спектакль за п’єсою «Вінета, або Затонуле місто» мало відомого нині , рано померлого в Бухенвальді від тифу австрійського письменника Юри Зойфера (1912-1939), що походить з України. Його книгу в перекладі знаного професора-германіста.
Петра Рихла української нещодавно видало чернівецьке видавництво «Книги-ХХІ».

На сцені – яскраве, видовищне балаганно-буфонадне дійство. Весела й водночас сумна й непроста вистава про світ навколишній і про потойбіччя, п’єса філософська, що змушує замислитися про своє місце у цім світі.

Автор показує намагання головного героя  залишатися живим у світі мертвих. «Вінета» була створена  1937 року як пересторогу щодо початку війни і сприймається як парабола боротьби сумління супроти байдужості й самообману.

Але й сьогодні сприймається актуально, Й глядач оцінив режисерську роботу  Андрія Юркевича,  сценографію Світлани Забари та костюми Ірини Луцької та яскраву гру молодих акторів бурхливими оплесками. До речі, давно не було на виставах «Альтеру» так багато людей: зала, маленька, камерна, була наповнена вщент, багато хто стояти мусів у проході й спостерігати за неординарним дійством. Виставою, як а розповідає про думки та почуття головного героя Джоні, який намагається жити у країні (місті) мертвих. І Ці його намагання – спроба кожного, хто так чи інакше покладається на ілюзорність та прагне не зважати на проблеми сьогодення й світу реального, у якому живемо…

Разом з дрогобичанам «Вінету» переглянув знаменитий письменник Юрій Андрухович, який на прохання «Майдану» люб’язно погодився прокоментувати побачене.

Отже, – слово Юрієві Ігоровичу Андруховичу:

– Щойно ми побачили виставу, яка, судячи з усього, байдужим глядача не залишила. Які Твої враження й чому потрібно дрогобицькому читачеві побачити цей спектакль?

– Чи в Дрогобичі, чи поза ним, вистава варта глядацької уваги. Вона смілива, доволі глибока. Це, мабуть, уже зміст самої п’єси визначає. Чому важливо саме для Дрогобича? Насамперед тому, що це дрогобицька робота, нова робота театру «Альтер».

І я себе впіймав на тому, що мені хочеться тепер розшукати цей твір Юри Зойфера та прочитати його. Актори-виконавці переконали мене в тому, що вистава надзвичайно цікава і, як не дивно, надзвичайно актуальна.

– А що скажеш про зміст побаченого?

– Він такий бурлескно-балаганно-буфонадний. Це те, що в сучасній російській літературній критиці називають “попаданец». Тобто це історія людини нібито з цієї реальности, яка потрапляє в іншу. Найчастіше – в потойбіччя. Світ, скажімо так, мертвих, світ, куди не так просто нам пробитися.

І власне завжди виникають надзвичайно цікаві можливості, як розіграти цю другу, паралельну реальність. І я думаю, що вони тут, у театрі «Альтер», своїми доволі скромними технічно-матеріальними силами через свою енергію та відданість зробили дуже цікаве дійство.

Світлини автора