Гомін Галичини


Патріархові музейництва

2020-02-04 02:48:42

Патріархові музейництва

У Львові вийшла книжка з присвятою академіку Борисові Возницькому

Тетяна Козирєва

Автор передмови та упорядник видання «Собор Бориса Возницького. Спогади, роздуми» — його донька, доцент кафедри реставрації Львівської академії мистецтв Лариса ВОЗНИЦЬКА-РАЗІНКОВА. У книжці понад 300 сторінок тексту і багато світлин із родинного архіву, а опрацьовувала щоденники батька Лариса Борисівна понад два роки.

Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (icom) Борис Григорович Возницький (16.04.1926 — 23.05.2012) — багаторічний, упродовж півстоліття, директор Львівської національної галереї мистецтв. У 1960 — 1970-х роках ініціював сотні експедицій західними областями України, завдяки яким було врятовано понад 12 тисяч предметів мистецтва, а це ікони, скульптури, стародруки, старовинні меблі...

Саме Возницькому належить ідея створення нових філій галереї — в занедбаних або відбудованих та реставрованих пам’ятках архітектури.

Заслуги Бориса Возницького важко переоцінити, позаяк він зберіг і врятував десятки тисяч безцінних пам’яток. Багато уваги заслужений працівник культури України та Польщі, доктор honoris causа Варшавської академії мистецтв, академік Української академії мистецтв приділяв збереженню замків і палаців: Олеського, Золочівського, Підгорецького, П’ятничанської башти, дерев’яних церков.

Завдяки неймовірній наполегливості в досягненні мети, в поєднанні з несамовитою працьовитістю, Борис Возницький вивів Львівську галерею мистецтв у ранг надпотужного музейного комплексу, колекція якого налічує понад 60 тисяч творів.

Його знали і шанували музейники не лише України, а й усього світу. Він жив роботою і загинув так, як жив — дорогою до Поморянського замку. Трагедія сталася 23 травня 2012 року. Борисові Григоровичу було 86 років.

«Спогади Бориса Возницького — це і його довірлива сповідь, і заповіт нащадкам перед лицем Вічності. Він постійно перебував у русі, тому спогади писалися спонтанно, у рідкісні вільні хвилини, оскільки він багато працював і, зокрема, тяжко фізично, аж до виснаження, курсував між філіями галереї, їздив у закордонні відрядження як головний музейник України», — говорить Лариса Возницька-Разінкова. І додає, що видання «Собор Бориса Возницького. Спогади, роздуми» — лише частина життєпису Бориса Григоровича. Та навіть окремі його фрагменти — надзвичайно яскраві й захопливі, бо у спогадах — природна вдача Возницького: жодного зовнішнього пафосу, самозвеличення та амбіцій — лише робота. Тріумфальною аркою Борисові Возницькому та його колективу є розгорнута в часі та просторі Львівська національна галерея мистецтв: замки, палаци, вежі, шедеври старожитності, дух історії та велич культури. У символічному плані — це Собор Бориса Возницького.

Представлення видання «Собор Бориса Возницького. Спогади, роздуми» відбудеться 6 лютого о 16.00 у Палаці мистецтв (вул. Коперника, 17). У програмі заходу — дискусія за участю істориків, мистецтвознавців, митців, духовенства, політичних діячів, однодумців справи патріарха музейництва Бориса Возницького.

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів
Газета: 

джерело: власне

версія для друку
версія
для друку





Що ще читають на цю тему

Що робити, якщо виникає думка про суїцид

Інвалідність, порядок її встановлення та причини

Заміна державного акта на землю. Чи необхідна вона?

Дрогобицькі медики рекомендують: Грип: штами, профілактика




Коментарів немає
Додати коментар


Коментар