Файний Львів в об'єктиві фотографа

Файний Львів Сьогодні побував у батярському Львові. Коли був востаннє у місті кохання, вже й не пригадую точно. Місто не змінилося. Люди тут стали іншими. Звичний неквапний плин людського натовпу перетворився на швидкий рух заклопотаних особистими проблемами людських душ. Кожен занурений у свої думки, і або з кимось розмовляє по телефону, або з похмурим виглядом на обличчі кудись поспішає в сірій атмосфері безсніжного міста. Їжачки в тумані своїх думок, що не помічають один одного. І лише дві, або й три львівські панянки студентського віку зустрілися у мене на шляху. Вони вирізнялися в цій людській суєті красивим макіяжем, тонкими штрихами фарб на повіках оченят та помадою на вустах. В оченятах молодих красунь - блиск кохання, а вуста нагадували розкриті пелюстки троянд. А навколо них - загублені в тумані людські душі. Он, за "Кумпелем" на Високім Замку пронизала голкою небо телевізійна башта. Літати в хмарах цього неба нині було трохи небезпечно. Навіть часом хмари над містом трохи розступалися, оголюючи небесну блакить, тільки ніхто не пізнав пестощів теплого сонячного проміння. Мабуть, лише я бачив всіх і все, бо озброївся фотоапаратом. Львів вже давно мене не чекає. Він збайдужів до всіх: до поетів, до композиторів, до малярів, до всієї творчої громади. Щось надломило його цілісний організм за час моєї відсутності, і він став холодним. А може, це тільки мій суб'єктивізм? Однак Львів залишиться назавжди містом кохання. Навіть не так: містом кохання для мене назавжди залишиться прекрасний Львів! Він не любить мене, проте я люблю його. На своїх рекламних щитах він переконує всіх, що в його домі все файно. То хай так! Хай всім тут буде файно! І серію світлин про мою нинішню прогулянку вуличками улюбленого міста залишу на своїй сторінці. Юрій Федчак, фотограф