На Львівщині у передгір’ях земних Карпат розкинулось одне із старовинних українських міст - Дрогобич. Перша документальна згадка про Дрогобич у міському акті Львова датується 6 листопада 1387 року. У листі Папи Боніфація ІХ (1392) до перемишльського єпископа Еріха місто згадується як один з центрів солеваріння Європи. Початок місту дали підземні джерела соляної ропи, з якої виварювали сіль. У період Київської Русі через Дрогобич проходив так званий. Великий Соляний Шлях, і це сприяло економічному розвиткові міста. У Дрогобичі існувало 45 соляних джерел, з яких добувалось щороку близько 26 тис. бочок солі. Кожне давнє місто має свій адміністративний центр, що склався історично. У Дрогобичі таким центром впродовж багатьох віків була і є сьогодні площа Ринок. З усіх точок міста вабить до себе висока вежа Ратуші, годинник якої з циферблатами на чотири боки відбиває кожні п’ятнадцять хвилин і щогодини. 1422 року місту надано, а у 1460 році – затверджено магдебурзьке право на самоврядування. Дрогобичани брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року, свідчення тому – перший слов’янський пам’ятник полеглим на стіні парафіяльного костелу. У 1423 році у Дрогобичі збудовано першу міську лазню, згодом викопано громадську криницю з прісною водою. Від 1498 р. до 1634 р. місто періодично зазнавало нападів татарських орд. У 1530 р. в місті створені перші ремісничі братства-цехи, затверджені їхні статути. Згодом тут діяло 9 цехів, які об’єднували ремісників 36 професій. У Дрогобичі ще у 1777 році при церкви Петра і Павла було відкрито першу міську гімназію, викладання в якій велося українською мовою. 26 червня 1788 року Дрогобич проголошено “вільним королівським містом”. Вперше в Європі місто почало освітлюватися нафтовими ліхтарями. У 1824 році окрасою міста стала перебудована двоповерхова ратуша. Перший потяг до Дрогобича прибув ще у 1772 році. Від 1859 року у Дрогобичі, знову-таки перше в Європі, було засновано рафінерію – нафтопереробну установку. Восени 1880 року місто відвідав цісар Франц-Йосиф. На початку ХХ ст. Дрогобич був культурним, економічно розвинутим містом. Однією із улюблених пам’яток Дрогобича є монастир ордену Кармелітів – церква святої Трійці, котра спочатку служила як костел при їхньому монастирі. Почали її будувати в 1700 році, а посвятили у 1709. Вихідцями з Дрогобича є багато видатних людей, серед яких: Юрій Дрогобич (Котермак) (бл. 1450-1494) – український вчений, доктор медицини й філософії, ректор Болонського університету, автор першої вітчизняної друкованої книги “Прогностичне судження” (1483). Петро Конашевич-Сагайдачний (бл. 1570-1622) - Гетьман Війська Запорозького, видатний полководець, засновник Київського братства. Юрій-Франц Кульчицький (бл. 1640-1692) - український купець, герой оборони Відня. Вдячні австрійці подарували героєві весь запас трофеїв кави. Галичанин відкрив у Відні першу в Європі кав’ярню. Бруно Шульц (1892-1942) – видатний письменник та художник. З Дрогобичем тісно пов’язано життя Івана Франка, який у 1864-1875 рр. жив і вчився у місті.
