2017-09-25 14:50:25
Ти знаєш, я люблю́… Ти знаєш, я люблю́, я так люблю́… Здавалося б, не можна так любити, Щоби кістками відчувати біль твою, В душі вогнем від сліз твоїх горіти… Ти знаєш я не ві́дала того́, Наскільки сильно в тобі проростаю, Відкрила це для себе, тільки що, Пишу оці рядки… Пишу й ридаю… Ти знаєш… Не казала це тобі Так часто, як мабуть, було потрібно, Тримала під замком, отам в душі, А ти казав, казав так часто, рідний… І цим підносив серденько моє, Понад буденними осінніми дощами, Спасибі Богу, що послав мені тебе, І поєднав нас душами й серцями… 07.09. 2017 © Автор Галина Британ (Поезія «Ти знаєш, я люблю́…»)
джерело: власне