Незвичайний ювеляр

Незалежно від життєвих обставин життя продовжується, а тому треба жити, не падати духом

Іван Бенедиктович Івахів

Раді поділитися з шановними читачами газети цікавими фактами з життя дрогобичан.

60 років поспіль безперервної роботи на одному місці у швейній Артілі «Швейник» 6 лютого урочисто відзначив у теплому колі своїх колег пан Іван Бенедиктович Івахів.

Сьогодні це підприємство, витримавши різні часи з моменту свого заснування у 1959 році, має назву «Лілея».

Донька пана Івана, Орися, має двох синів, вчителює у місті Львові. Син Тарас, закінчивши духовну семінарію, працює в Римі. 12 років тому пан Іван поховав дружину. Діти підтримують пана Івана, кажуть, працювати в колективі веселіше, ніж сидіти одному вдома. Тому, хоч і має поважні 77-м років, але працює і далі.

Почав працювати на вулиці Самбірській. Тоді швейна артіль знаходилась у магазині «Ера». У свої 17 років після закінчення середньої школи у Грушеві пан Іван одразу пішов працювати. Пригадує, що починав працювати під керівництвом пана Мороза. На початку був учнем, далі – майстер.

З роботи був призов до військової служби у збройних лавах. Після демобілізації повернувся до фабрики індпошиву та ремонту одягу – артіль «Швейник» і далі продовжував працювати у швейному цеху на тому самому місці. Тоді, як пригадав пан Іван, директором був пан Кухарський.

Бував Іван Бенедиктович  у Києві, на навчаннях у Вороніна, сам директорував у швейній майстерні протягом 10-ти років.

Різні були часи у цього підприємства. У 90-х роках швейний цех майже завмер. Пан Іван мужньо переніс всі негаразди цих років через своє серце. Було і таке, що вода у цеху замерзала, але любов до швейної справи і стійке бажання  пана Івана зберегти підприємство на якому вже стільки років працює наперекір всім негараздам були нескоренні і втримали підприємство на плаву. У найважчі часи Іван Бенедиктович не залишив швейний цех і зробив усе можливе і неможливе не тільки для збереження, а й для відновлення роботи рідного швейного цеху, тепер під сучасною назвою «Лілея».

- Все життя пропрацював в жіночому колективі, - ділиться Іван Бенедиктович. Працюють в одному колективі з паном Іваном такі пані: Галочка, 2-і Світлани (одна з Світлан працює у цеху з 1981 року), 2-і Марійки (одна з них працює у цеху 49 років поспіль), 2-і Ольги та пан Юрій.

Робочий день у швейному цеху «Лілея» починається не тільки з налагодження швейних машин, а й з організації бадьорого робочого настрою у працівників. Цим особисто займається пан Іван. Що саме – щира посмішка. Завдяки безмежній щирій любові до людей, якою Іван Бенедиктович зігріває свій колектив, у цеху панує дружня обстановка, працівники із задоволенням приймають своїх відвідувачів з 8-ї години ранку до 8-ї години вечора що другий день.

Не забуває пан Іван щоразу нагадувати своїм чарівним колегам, що незалежно від життєвих обставин життя продовжується, а тому треба жити, не падати духом.

Такий життєвий приклад, який своїм життям показує пан Іван ще раз підтверджує, що не обов’язково йти в монастир щоб провадити добропорядне життя, а навіть і важливіше серед людей робити добрі справи і, будучи природженим дипломатом, підтримувати дружню атмосферу на своєму робочому місці.

За сприянням активістів,

 і на запрошення, ювілей відвідала

і підготувала матеріал Анна Баневська